ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/24869/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючої: Калашнікової О.В.суддів:Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною

скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Нооолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень, -

встановила:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4, в якому просить: визнати недійсним рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року та від 11 грудня 2011 року; визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 27 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_4 від 01 березня 2012 року; зобов'язати Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області скасувати запис у Поземельній книзі, як складовій державного реєстру земель, про належність земельної ділянки ОСОБА_4.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року скасовано постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року "Про внесення змін в рішення 20 сесії 5 скл. Новоолександрівської сільської ради від 08 грудня 2008 року «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо передачі земельної ділянки в АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_4». Визнано протиправним та скасовано рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 14 грудня 2011 року "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_4 в АДРЕСА_1". Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 27 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_4 зареєстрованого 01 березня 2012 року. Зобов'язано управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області скасувати реєстрацію державного акта про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 27 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_4 зареєстрованого 01 березня 2012 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 та залишити в силі постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки відповідача-1 №440/2-14 від 07 липня 2011 року, на підставі запису в погосподарській книзі за 1967-1969 роки особовий рахунок НОМЕР_2 за адресою с. Старі Кодаки без назви вулиці та номеру будинку зареєстровано домоволодіння за ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно запису в погосподарській книзі за 1971-1973 роки особовий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 домоволодіння в АДРЕСА_1 (хата 1896 року побудови та земельна ділянка розміром 0,15 га) значилась за ОСОБА_7, що підтверджується довідкою Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №338/2-13 від 19 квітня 2012 року.

За домоволодінням ОСОБА_6 в 1967-1969 роках значилася земельна ділянка площею 0,15 га, за домоволодінням ОСОБА_5 значилася земельна ділянка площею 0,15 га, за домоволодінням ОСОБА_8 значилася земельна ділянка площею 0,15 га. Державних актів на право власності на землю на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 в архівах Новоолександрівської сільської ради не має, що підтверджується відповіддю землевпорядника Новоолександрівської сільської ради №526 від 10.11.2008 року.

Згідно договору дарування від 16 вересня 2008 року ОСОБА_8 передає у власність, а ОСОБА_4 приймає у власність безоплатно належний дарувальнику житловий саманний, обкладений шлакоблоком будинок А, загальною площею 64,1 кв.м., з яких житлова площа складає 38,4 кв.м., та слідуючі господарські будівлі і споруди: літню кухню саманну, обкладену цеглою Б, вбиральню цегляну В, замощення бетонне І, що знаходяться в АДРЕСА_1, та розташовані на земельній ділянці (держфонд). Зазначений житловий будинок належить дарувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 11.01.1993 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради та зареєстрованим в Комунальному підприємстві «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 11.01.1993 року за р.№ 249-2.

08 грудня 2008 року рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на складання технічної документації щодо передачі земельної ділянки у власність, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, яка знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради в АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

20 квітня 2011 року рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було внесено зміни в рішення 20 сесії 5 скл. Новоолександрівської сільської ради від 08 грудня 2008 року «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо передачі земельної ділянки в АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_4» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, а не 0,15 га зв'язку з контрольними замірами проведеними ТОВ «Агровектор Плюс» та залишити стежку шириною 0,50 м. по всій довжині ділянки для вільного проходу до колодязя загального користування.

14 грудня 2011 року рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку розроблену ТОВ «Агровектор плюс» площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_4; передано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок присадибного фонду Новоолександрівської сільської ради; зобов'язано гр. ОСОБА_4 замовити виготовлення державного акта на право власності на земельні ділянки; зобов'язано гр. ОСОБА_4 використовувати їх виключно за цільовим призначенням відповідно до чинного законодавства; відділу земельних ресурсів внести зміни в земельно-кадастровоі документи згідно з цим рішенням.

16.02.2012 року на ім'я ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії Новоолександрівської сільської ради від 14.12.2011 року №11 сесія 6 скликання, площею 0,2500 га (серія НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_3) зареєстрований 01 березня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення були прийняті уповноваженою особою, в межах наданих відповідним радам повноважень та у відповідності до діючого законодавства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем були прийняті рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, та підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що сільська рада має право розпоряджатися землями територіальної громади, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади села; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного й екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) і надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому за змістом зазначеної статті сільська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Вирішуючи питання підвідомчості даного спору, слід звернути увагу на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно з п. 6 і 7 якої, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

ВССУ при цьому зазначає, що відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), але крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17.11.2009 р. № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Щодо ролі органу місцевого самоврядування, то колегія суддів зазначає, що роз`яснення з цього приводу містяться в постанові Верховного Суду України, від 27.04.2010 р. N 21-2328во09, згідно з якою до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Постановою ВСУ № 21-291а11 була сформована обов'язкова для всіх суб'єктів правозастосування правова позиція, відповідно до якої при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Аналогічна позиція була наведена в постанові Верховного Суду України 14.02.2012 р. № 21-1041во10, прийнятою у зв'язку з винятковими обставинами.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є право власності на земельну ділянку, яка рішенням сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області передана власність громадянину ОСОБА_4

За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом реалізації волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що в дано випадку відповідач виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як рівноправний суб'єкт земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАСУ суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження в адміністративній справі в частині зазначених позовних вимог.

Що стосується позовних вимог до Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про скасування запису у Поземельній книзі, як складовій державного реєстру земель, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню як передчасно пред'явленні, оскільки вирішення їх долі залишить від результатів розгляду попередніх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 - скасувати.

В частині позовних вимог ОСОБА_5 до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року та від 11 грудня 2011 року та державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 27 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_4 від 01 березня 2012 року - провадження по справі закрити, в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області скасувати запис у Поземельній книзі, як складовій державного реєстру земель, про належність земельної ділянки ОСОБА_4 відмовити у задоволенні.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: