ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. м. Київ К/800/38705/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Гончаренка О.Л., Приліпа М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року

у справі № 826/2518/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Крокус Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Крокус Трейд» звернулось у лютому 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.01.2015 року № 175 «Про проведення документальної позапланової перевірки TOB «Крокус Трейд» (код ЄДРПОУ 38760975)» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року;

визнати протиправними дії відповідача щодо визнання в акті від 30.01.2015 року № 49/26-57-22-01-10/38760975 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки TOB «Крокус Трейд» (код ЄДРПОУ 38760975) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року» безтоварними задекларованих операцій позивача за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року;

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до облікової картки платника податків позивача, автоматизованої системи співставлення показників податкового кредиту та інших існуючих баз даних ДФС коригувань до задекларованих податкових зобов'язань і податкового кредиту позивача, а також іншої інформації, внесеної у результаті проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року;

зобов'язати відповідача вилучити з облікової картки платника податків позивача, автоматизованої системи співставлення показників податкового кредиту та інших існуючих баз даних ДФС коригування до задекларованих податкових зобов'язань і податкового кредиту позивача, а також іншу інформацію, внесену у результаті проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на підставі пп. 78.12 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2015 року № 49/26-57-22-01-10/38760975, у якому зазначено, що позивачем завищено суму податкового зобов'язання за перевіряє мий період у розмірі 2 366 926,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за перевіряємий період та визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за перевіряємий період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірність призначення та не надано доказів щодо наявності підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім того, суди посилаються на наявні в матеріалах справи довідки, складені відповідачем за результатами проведення позапланових перевірок від 02.12.2014 року № 413/26-57-22-04/38760975, в якій встановлено відсутність порушень вимог законодавства зі сторони позивача за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року та з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, а також від 27.10.2014 року № 509/26-57-22-04/38760975, у якій зазначено відсутність порушень вимог законодавства зі сторони позивача за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до облікової картки платника податків позивача, автоматизованої системи співставлення показників податкового кредиту та інших існуючих баз даних ДФС коригувань до задекларованих податкових зобов'язань і податкового кредиту позивача, а також іншої інформації, внесеної у результаті проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за перевіряємий період та зобов'язання відповідача вилучити цю інформацію, то суди попередніх інстанцій також вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлених показників податкового кредиту або в обліковій картці платника податків, інших існуючих баз даних ДФС податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, мас право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому слід враховувати, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В розглядуваній ситуації спірну перевірку проведено відповідно до наказу № 175 від 28.01.2015 року, а також направлення № 145/22-01 від 28.01.2015 року, які вручено керівнику ТОВ «Крокус Трейд» Уманському А.В. Останнім, в свою чергу, посадових осіб ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки допущено, що підтверджується актом перевірки від 30.01.2015 року № 49/26-57-22-01-10/38760975.

Таким чином, правові наслідки оспорюваних наказу та дій в наведеному випадку є вичерпаними, їх оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача, що, відповідно, виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акту такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 74 ПК України установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 згаданої статті).

Отже, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а такий акт, відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Відтак дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу вказаних норм права колегія суддів дійшла висновку, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 09.12.2014 року у справі № 21-511а14, від 03.11.2015 року у справі № 21-99а15.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але судами попередніх інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року у справі № 826/2518/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус Трейд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько