ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. м. Київ К/800/5353/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Павленко М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3.)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016

у справі № 823/5027/15

за позовом СПД ОСОБА_3

до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Інспекція)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року СПД ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2015 № 0002401700, від 09.09.2015 № 000241170, рішення від 09.09.2015 № 0002391700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2015 № Ф-000238170.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач не підтвердив належними первинними документами виконання підрядних робіт та поставки асфальтобетону задекларованим постачальником - приватним підприємством «Сервіс-Дорбуд» (далі - ПП «Сервіс-Дорбуд»), тоді як номінально оформлений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників операції, не породжує будь-яких податкових наслідків; позивачем не спростовано висновок податкового органу про заниження СПД ОСОБА_3 єдиного внеску в результаті безтоварності операцій з ПП «Сервіс-Дорбуд» та порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою СПД ОСОБА_3, в якій він просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про невідповідність наданої судами кваліфікації правовідносин платника з ПП «Сервіс-Дорбуд» матеріалам справи та дійсним обставинам, адже реальний характер цих операцій засвідчений належними первинними документами та не може спростовуватися власне результатами зустрічної звірки цього контрагента; наголошує, що судами помилково визнано як доказ заниження платником єдиного внеску порушення СПД ОСОБА_3 порядку ведення Книги обліку доходів і витрат; стверджує про невідповідність висновків судів правильному застосуванню положень пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), а також принципам оподаткування, визнаним у нормотворчій та правозастосовчій діяльності.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Сервіс-Дорбуд» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 21.08.2015 № 7/23-24-17-01/НОМЕР_3 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 № 0002401700, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 171 250 грн. за основним платежем із застосуванням 42812,50 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 № 0002401700, яким СПД ОСОБА_3 нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 228 333,35 грн. за основним платежем та 57083,34 грн. за штрафними санкціями;

вимогу від 09.09.2015 № Ф-0002381700 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 396 158,33 грн.;

рішення від 09.09.2015 № 0002391700 про застосування штрафних санкцій у розмірі 19807,92 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугував висновок Інспекції про те, що господарські операції з поставки названим постачальником підрядних робіт та товару (асфальтобетону) позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на неможливість виконання цим постачальником задекларованих підрядних робіт та поставок асфальтобетону в силу відсутності у ПП «Сервіс-Дорбуд» основних фондів, виробничих активів та трудових ресурсів для виконання цих операцій, а також на нікчемність укладених правочинів між СПД ОСОБА_3 та названим постачальником.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 ПК.

Згідно з пунктом 177.2 цієї статті ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами пункту 177.4 статті 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі наведених законодавчих приписів суди попередніх інстанцій сформували цілком об'єктивний правовий висновок про те, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердження відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

Втім суди неправильно застосували наведену правову позицію до правовідносин, що є предметом даного спору.

Так, суди встановили, що за договором підряду від 04.06.2012 № 04/06 ПП «Сервіс-Дорбуд» (підрядник) зобов'язався виконати роботи з будівництва об'єкта - елеватора у с. Севастянівка Христинівського району Черкаської області - за замовленням позивача; на підтвердження фактичного виконання господарських операцій за цим договором позивачем подано акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В, податкову накладну, платіжне доручення про оплату придбаних робіт в безготівковому порядку.

У рамках виконання договору постачання від 25.6.2012 № 25/06 ПП «Сервіс-Дорбуд» зобов'язався передати у власність покупця (позивача у справі) асфальтобетон; фактичне виконання цих операцій засвідчено поданими платником податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, оформленими під час перевезення цього товару.

Також СПД ОСОБА_3 подано докази використання результатів придбаних робіт та поставленого товару у господарській діяльності у рамках виконання своїх зобов'язань перед третіми особами.

Втім подані платником документи були відхилені судами з посиланням, зокрема, на їх недостатність для підтвердження дійсного руху активів у процесі виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що у ПК не наведено, які саме документи мають складатися при виконанні господарської операції. Адже законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником витрат критерію документальної підтвердженості вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, які саме необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг та учасників розглядуваних операцій не відображено у поданих платником первинних документах.

Не відповідає наявним у справі доказам і висновок судів про непідтвердженість факту транспортування товару (асфальтобетону) у процесі його постачання ПП «Сервіс-Дорбуд» позивачеві. Адже у матеріалах справи містяться договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.06.2013 № 19/06-13Т, на підставі якого СПД ОСОБА_3 залучив перевізника - товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» до виконання цих перевезень, акт здачі-прийняття робіт, платіжні доручення за цим договором, а також товарно-транспортні накладні, оформленні під час такого перевезення.

Не може бути підставою для висновку про законність оспорюваних донарахувань і здійснена Інспекцією перекваліфікація правочинів як нікчемних, позаяк визначення податкових прав і обов'язків платника здійснюється виходячи з фактичного змісту господарської операції та не пов'язується з оцінкою правочину за правилами цивільного законодавства.

У даному разі необґрунтованими є і посилання Інспекції на відсутність у спірного постачальника необхідного майна, трудових і матеріально-виробничих ресурсів для виконання розглядуваних поставок як на доказ фіктивності спірних операцій. Адже цей факт в акті перевірки має виключно констатуючий характер без наведення будь-яких доказів на його підтвердження. Втім недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами та не може ґрунтуватися на висновках контролюючого органу, що мають характер припущень.

Також у підрозділі 2.2.1 розділу 2.2 акта перевірки викладено висновок Інспекції про порушення платником порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, що, на думку відповідача, призвело до заниження оподатковуваного доходу платника на 20 666,65 грн. за 2012 рік, без деталізації виявлених порушень та без обґрунтування їх впливу на порядок визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток. А відтак не можна погодитися з обґрунтованістю цього висновку судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, на думку колегії Вищого адміністративного суду України, у судів попередніх інстанцій не було об'єктивних підстав для визнання законними оспорюваних донарахувань.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення даного позову.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 у справі № 823/5027/15 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2015 № 0002401700, від 09.09.2015 № 000241170, рішення від 09.09.2015 № 0002391700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2015 № Ф-000238170.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області судовий збір в сумі 14742,80 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дві гривні 80 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько