ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/22/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Олендера І.Я.
Пилипчук Н.Г.
Приходько І.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участі секретаря Ковтун О.С.
позивача ОСОБА_4
представника відповідача Білопольської Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання незаконним рішення та зобов?язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо прийняття рішення №279/пп-15 від 10.11.2015 про відмову ОСОБА_4 в рекомендуванні на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключення ОСОБА_4 з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015; визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №279/пп-15 від 10.11.2015 про відмову ОСОБА_4 у рекомендуванні для призначення на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключення ОСОБА_4 з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015; зобов?язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України включити ОСОБА_4 до резерву на заміщення вакантних посад судді; зобов??язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України переглянути питання рекомендування ОСОБА_4 на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області.
У зв?язку з поданням ОСОБА_4 заяви про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2016 позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо прийняття рішення №279/пп-15 від 10.11.2015 про відмову ОСОБА_4 в рекомендуванні на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключення ОСОБА_4 з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015; зобов?язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України включити ОСОБА_4 до резерву на заміщення вакантних посад судді; зобов?язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України переглянути питання рекомендування ОСОБА_4 на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області залишено без розгляду.
В обґрунтування позову про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №279/пп-15 від 10.11.2015 про відмову ОСОБА_4 у рекомендуванні для призначення на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключення ОСОБА_4 з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015 позивач зазначив, згідно оспорюваного рішення на день звернення до Комісії із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, яким є 22.11.2012, термін проживання ОСОБА_4 в Україні склав 6 років 2 місяці, таким чином ОСОБА_4 є таким, що не відповідає вимогам частини третьої статті 127 Конституції України, частини першої статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-УІ (далі - Закон №2453-УІ), що ставляться до кандидатів на посаду судді, в частині проживання в Україні не менш як десять років підряд перед зверненням до Комісії із заявою, що виключає можливість рекомендування його для призначення на посаду судді вперше. Вважає такі висновки Комісії щодо періоду постійного проживання в Україні помилковими, оскільки встановлені частиною третьою статті 127 Конституції України та статтею 65 Закону №2453-УІ вимоги, не містять умови щодо безперервного проживання кандидата в Україні протягом десяти років, у той час як згідно довідки виконкому Петрівської Першої сільської ради Тарутинського району Одеської області строк проживання ОСОБА_4 на території України в с.Петрівськ Тарутинського району Одеської області станом на 22.11.2012 складає 23 роки 7 місяців. Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України подала письмові заперечення на позов, в яких просила в задоволенні адміністративного позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_4 не відповідає встановленим статтею 127 Конституції України вимогам щодо періоду проживання кандидата на посаду судді на території України (не менш як десять років). Оскільки на час звернення до Комісії із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, а саме 22 листопада 2012 року, підтверджений період постійного проживання ОСОБА_4 в Україні є меншим ніж десять років (6 років 2 місяці). Підтвердженням відсутності позивача в Україні є внесення відділом внутрішніх справ Тарутинського району інформації до паспорту ОСОБА_4 про зняття його з реєстраційного обліку 18 лютого 2003 року та реєстрації 22 вересня 2006 року за попереднім місцем проживання в АДРЕСА_1 після повернення в Україну.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.
У справі встановлено, що рішенням Комісії від 05.11.2012 було оголошено проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції.
22.11.2012 ОСОБА_4 звернувся до Комісії з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному 05.11.2012 та подав документи, передбачені статтею 67 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Комісія, за результатами перевірки поданих ОСОБА_4 документів, дійшла висновку, що особа на час звернення відповідає установленим Законом вимогам як кандидата на посаду судді, та він був допущений до складання відбіркового іспиту.
За результатами анонімного тестування (іспиту) на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, ОСОБА_4 набрав 88 балів і згідно з рішеннями Комісії від 25.12.2012 №1865/пп-12 та №1867/пп-12 визнаний таким що успішно його склав та направлено до Національної школи суддів України для проходження спеціальної підготовки.
У зв?язку з успішним проходженням спеціальної підготовки на посаду судді, рішенням Комісії від 29.08.2013 №381/пп-13 ОСОБА_4 допущено до складання кваліфікаційного іспиту.
За результатами кваліфікаційного іспиту ОСОБА_4 набрав 71,5 балів та рішенням Комісії від 23.12.2013 №1127/пп-13 визнаний таким, що успішно його склав та зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів.
Рішенням Комісії від 14.05.2015 №3/пп-15 позивачу визначено 29 місце у рейтинговому списку кандидатів на посаду судді вперше, які перебувають в резерві на заміщення вакантних посад судді.
Рішенням Комісії від 14.05.2015 №33/пп-15 серед кандидатів на посаду судді вперше, які перебували у резерві на заміщення вакантних посад судді був оголошений конкурс на зайняття однієї вакантної посади судді у Кодимському районному суді Одеської області.
Рішенням Комісії від 16.06.2015 №58/пп-15 кандидат на посаду судді Іскізаров О.М. визначений попереднім переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади судді Кодимського районного суду Одеської області.
За результатами цього конкурсного добору, згідно з частиною п?ятою статті 73 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-УШ від 12.02.2015), Комісія надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судів рекомендації про призначення кандидатів суддями.
Рішенням №279/пп-15 від 10.11.2015 ОСОБА_4 відмовлено в рекомендуванні для призначення на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключено з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015 з тих підстав, що ОСОБА_4 не є таким, що відповідає вимогам частини третьої статті 127 Конституції України, частини першої статті 65 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-УШ від 12.02.2015), що ставляться до кандидатів на посаду судді, в частині проживання в Україні не менш як десять років підряд перед зверненням до Комісії із заявою, що виключає можливість рекомендування його для призначення на посаду судді вперше.
Відповідно до ст. 100 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-УШ від 12.02.015 чинній на час прийняття оспорюваного рішення) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, передбаченого законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом.
Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 101 цього Закону, зокрема, Вища кваліфікаційна комісія суддів України веде облік даних про кількість посад суддів у судах загальної юрисдикції, у тому числі вакантних; проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді вперше, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України тощо.
Для зайняття посади професійного судді у судах загальної юрисдикції Конституцією України і Законом № 2453-VI передбачено спеціальні вимоги і процедури, які стосуються порядку призначення на посаду судді вперше.
Так, відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Аналогічні вимоги до кандидатів щодо громадянства, віку, стажу, строку проживання в Україні та володіння державною мовою встановлені частиною першою статті 65 Закону №2453-VI.
За висновками Комісії ОСОБА_4 на території України постійно проживає з 22.09.2006, ці дані підтверджуються відомостями у його паспорті громадянина України, виданому 07.02.2003 Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, про те що він перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 з 22.09.2006. Отже, на день звернення до Комісії із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, яким є 22.11.2012, термін проживання ОСОБА_4 в Україні склав 6 років 2 місяці.
Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (справа «Мельниченко проти України) визнав, що вимога проживання в Україні стосовно реалізації права громадянином України бути кандидатом в народні депутати не є абсолютною.
Виборче законодавство не містить прямої вимоги щодо постійного проживання на території України. Також не визначає строку перебування за межами України, який би вказував на те, що особа не проживає в Україні.
Юридичне значення щодо проживання кандидата в депутати або іншої особи у зв'язку з виборами мають лише документовані дані, зібрані у встановленому законом порядку, оскільки саме вони належать до основних даних про особу.
Загальним документом, який засвідчує особу його власника, підтверджує громадянство і реєструє постійне місце проживання громадянина, є паспорт (абз. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
При наявності в особи паспорта громадянина України і відомостей в ньому про реєстрацію протягом останніх п'яти років як факту реєстрації постійного місця проживання вважається, що ця особа проживала в Україні протягом останніх п'яти років.
Конституційний Суд України в ухвалі від 14.03.2002 №1-у/2002, відмовляючи у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 127 Конституції України, зокрема, що стосується проживання громадянина в Україні не менш як десять років, зазначив, що з чинного законодавства випливає що до громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше ніж 183 дні у календарному році (частина друга статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»).
Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що Законом України «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на території України - це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України (стаття 1 цього Закону).
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до ВККС з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, позивач у п.2.11 Анкети кандидата на посаду судді (а.с.63) зазначив адреси місць проживання та періоди проживання за відповідними адресами, що відповідає відомостям зазначеним в його паспорті та підтверджується довідкою виданою Виконкомом Петрівської першої сільської ради Тарутинського району Одеської області (а.с.32), згідно якої ОСОБА_4 з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_4 по 30.09.1990 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.1990 по 03.12.1999 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, з 04.12.1999 по 19.11.2001 перебував за кордоном у м.Бендери, з 20.11.2001 по 15.02.2003 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, з 16.02.2003 по 21.09.2006 перебував за кордоном, що пов?язано з навчанням у Московському гуманітарно-економічному інституті (Російська Федерація), з 22.09.2006 зареєстрований та постійно проживає на території АДРЕСА_3
Станом на 22.11.2012 строк проживання ОСОБА_4 на території України в с.Петрівськ Тарутинського району Одеської області становить 23 роки 7 місяців. Тобто на час звернення (22.11.2012) кандидат на посаду судді вперше ОСОБА_4 проживав на території України більше десяти років.
З огляду на викладене, суд вважає, що висновки Комісії щодо невідповідності ОСОБА_4 вимогам частини третьої статті 127 Конституції України, частини першої статті 65 Закону №2453-УІ, в частині проживання в Україні не менш як десять років, не знайшли свого підтвердження.
За встановлених обставин, суд доходить висновку про задоволення позову про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №279/пп-15 від 10.11.2015 про відмову ОСОБА_4 у рекомендуванні для призначення на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключення ОСОБА_4 з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015.
Керуючись статтями 160-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №279/пп-15 від 10.11.2015 про відмову ОСОБА_4 у рекомендуванні для призначення на посаду судді Кодимського районного суду Одеської області та виключення ОСОБА_4 з резерву на заміщення вакантних посад судді з 10.11.2015.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і не підлягає перегляду Верховним Судом України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді І.Я.Олендер
Н.Г.Пилипчук
І.В.Приходько
Ю.І.Цвіркун