ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/31367/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити пенні дії.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його стажу роботи із розрахунку 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі за 1 рік і шість місяців за періоди роботи з 13 грудня 1979 року по 14 травня 1980 року, з 15 травня 1980 року по 01 березня 1990 року та з 2 березня 1990 року по 01 грудня 1994 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з врахуванням пільгового обчислення стажу з 1997 року (з моменту призначення пенсії).

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року позовні вимоги за період з 05 серпня 1997 року по 07 листопада 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії з урахуванням пільгового стажу. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, зарахувавши в пільговому обчисленні періоди роботи з 15 травня 1980 року по 01 березня 1990 року та з 02 березня 1990 року по 01 грудня 1994 року як трудовий стаж, зароблений у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано відповідача зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_2 з урахуванням пільгового стажу з 08 листопада 2014 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення першої інстанції без

змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах. визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача з 05 серпня 1997 року. 20 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі. Листом № 2246/03 від 28 квітня 2015 року позивачу було відмовлено в здійсненні такого виду перерахунку та вказано, що пільгове обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проводиться у півторакратному розмірі при укладенні письмових трудових договорів про роботу на Крайній Півночі і в прирівняних місцевостях.

З копії трудової книжки позивача та довідки ПАТ «Укрнафта» видно, що ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом у місцевості, що прирівнюється до районів Крайньої Півночі, а також в районах Крайньої Півночі з 05 травня 1980 року по 01 березня 1990 року та з 02 березня 1990 року по 01 грудня 1994 року.

У довідці вказано, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів у місяць у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах по 12 годин за добу. До заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалися додаткові відпустки.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не правомірно відмовлено у перерахунку пенсії позивачу з урахуванням пільгового обчислення стажу.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року ,,Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 р. № 148 ,,Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року ,,Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року ,,Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (абзац другий пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року ,,Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки..

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VII ,,Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 р. № 530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року.

Про надання таким працівникам пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, у вказаній постанові не зазначено.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що робота позивача до 1 січня 1991 року вахтовим методом по 15 днів у місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Законах України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-2011а15, яка згідно статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанцій згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С,В. Головчук

Ю.К. Черпак