ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2015 р. м. Київ К/800/19149/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В. Ліпського Д.В.розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року,

встановив:

У грудні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області (далі - управління ПФУ) звернулося з позовом про скасування постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі - відділ ДВС) від 09.12.2014 р. ВП № 28516179 про накладення штрафу.

Позов обґрунтувало тим, що оскаржена постанова винесена державним виконавцем неправомірно, оскільки управління ПФУ не в повному обсязі виконало рішення суду з поважної причини - через відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не може вважатись як поважною, так і взагалі причиною для невиконання судового рішення, і за практикою Європейського суду з прав людини, така відмова є незаконною.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу ДВС від 05.09.2011 р. ВП № 28516179 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-907, виданого 22.08.2011 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про зобов'язання управління ПФУ нарахувати і виплатити ОСОБА_4 як дитині війни щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 08.07.2008 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням раніше виплачених сум допомоги. Боржнику надано 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду.

11.11.2014 р. державним виконавцем направлено на адресу управління ПФУ вимогу про надання інформації щодо виконання рішення суду.

Листом від 21.11.2014 р. № 11530/05 управління ПФУ повідомило, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 у вересні 2011 року проведено перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни. Сума пенсії до виплати включена в додаткові відомості за жовтень 2011 року та буде виплачена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Постановою заступника начальника відділу ДВС від 09.12.2014 р. за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі -Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

Отже, невиконання судового рішення Управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За наведених обставин та виходячи з приписів статті 229 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області задовольнити.

Скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 09.12.2014 р. ВП № 28516179 про накладення штрафу.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.