ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2016 р. м. Київ К/800/35585/14

К/800/36287/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Донця О.Є.

Голяшкіна О.В.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» та Державної служби інтелектуальної власності України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі

за позовом Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнське агентство авторських прав» та Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав» (надалі разом - громадські організації)

до Міністерства освіти ті науки України (надалі - Міністерство)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Державної служби інтелектуальної власності України (надалі - Державна служба), Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (надалі також - Об'єднання підприємств), Міністерства юстиції України

про скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

Громадські організації звернулись з позовом про визнання нечинним та скасування наказу Міністерства освіти та науки України №1249 від 30 серпня 3013 року «Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05 вересня 2013 року № 1528/24060, а також зобов'язання Міністерство освіти і науки України здійснити дії щодо державної реєстрації втрати чинності зазначеного наказу.

В обґрунтування позову вказали на невідповідність оскаржуваного наказу нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, зокрема Закону України «Про авторське право і суміжні права» та Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та встановлення відмінного від них порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм із одночасним введенням документів дозвільного характеру. Крім того послались на те, що наказ прийнятий з перевищенням повноважень Міністерства, вказавши, що останнє не наділене повноваженнями щодо врегулювання правовідносин у сфері визначення уповноважених організацій (правовідносин у галузі інтелектуальної власності).

Погодившись з доводами позивачів, Окружний адміністративний суд міста Києва від 21 січня 2014 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та нечинним наказ Міністерства № 1249 від 30 серпня 2013 року, а в решті позову відмовив. Апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2014 року зазначене рішення залишив без змін.

Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, Об'єднання підприємств та Державна служба звернулись з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. При цьому вважають, що оскаржуваний наказ прийнятий Міністерством в межах повноважень та відповідає нормативним актам, які регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Наказом Міністерства освіти та науки від 30.08.2013 N 1249 затверджено «Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм» (надалі також - Порядок).

Зазначеним Порядком, відповідно до його пункту першого установлюється процедура визначення уповноважених організацій колективного управління (далі - уповноважена організація), які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань (далі - фонограми, відеограми, опубліковані з комерційною метою), контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм, а також процедуру скасування наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією.

До функцій уповноваженої організації, відповідно до пункту 1 Порядку належать: збирання винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, відповідно до статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань"; розподіл та виплата зібраної винагороди (роялті) особам, які відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можуть управляти своїми правами; контроль за правомірним використанням фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, відповідно до статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Згідно пункту 2 Порядку визначення уповноважених організацій здійснює Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба).

Пунктами 2-8 Порядку визначається процедура, вимоги, умови видачі наказу про визначення уповноваженої організації, або про відмову у визначенні уповноваженої організації.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією щодо одного або декількох видів використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників, передбачених у частині першій статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Державна служба видає наказ щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією. Засвідчена копія наказу про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією вручається або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення організації не пізніше трьох робочих днів з дати видання такого наказу.

Відповідно до пункту 9 Порядку наказ щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією є чинним протягом одного року з дати його видання. За два місяці до закінчення цього строку Державна служба на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет, а також протягом 15-ти робочих днів після такого розміщення в засобах масової інформації розміщує оголошення щодо проведення процедури розгляду заяв організацій колективного управління на визначення уповноваженою організацією.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що аналіз спірного Порядку дає підстави вважати, що зазначений акт визначає діяльність уповноважених організацій колективного управління як таку, що потребує отримання документу дозвільного характеру та одночасно встановлює коло повноважень таких організацій, визначає процедуру отримання дозволу та скасування наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією, тоді як за змістом статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами регулюються відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру. Дійшли висновку, що оскільки ні Законом України "Про авторське право і суміжні права", ні іншими законами України не встановлено необхідність одержання документу дозвільного характеру при здійсненні реалізації управління особистими правами суб'єктів авторського права у сфері авторських та суміжних прав організаціями колективного управління, а Державна служба інтелектуальної власності не наділена повноваженнями щодо видачі документів дозвільного характеру у сфері авторського права та суміжних прав, оспорюваний наказ суперечить суперечить Закону України «Про авторське право і суміжні права» та Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Такий висновок судова колегія вважає необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Частиною другою статті 43 цього Закону передбачено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються, відповідно до частини третьої, Кабінетом Міністрів України.

Відповідні Розмір, порядок та умови виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71, пунктом 4 розділу ІІ яких передбачено, що суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Державною службою інтелектуальної власності, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.

Отже механізм збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), контроль за їх використанням, розподілення зібраних коштів безпосередньо запроваджено частиною другою статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права». При цьому саме на Установу, якою в даному випадку є Державна служба інтелектуальної власності, законом покладаються повноваження щодо визначення серед сукупності організацій колективного управління уповноважених організацій, які наділяються функціями, передбаченими Законом України «Про авторське право і суміжні права» і Порядком та умовами виплати винагороди (роялті), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71.

Суди дійшли помилкового висновку про віднесення відповідного наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією до документів дозвільного характеру, порядок видачі яких передбачений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Такий наказ є формою визначення серед організацій колективного управління уповноваженої організації, повноваження Установи на що передбачені безпосередньо Законом «Про авторське право і суміжні права». Рішення за результатами відбору уповноваженої організації не є документом дозвільного характеру (дозволом), зокрема, на здійснення певного виду діяльності у розумінні Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки приймається внаслідок визначення переможця такого відбору.

Поширення зазначеного Закону на спірні правовідносини є помилковим, оскільки спеціальним законом, яким такі відносини врегульовані є Закон України «Про авторське право і суміжні права». Положеннями цього Закону врегульовано створення організацій колективного управління для забезпечення колективного управління майновими правами, вимоги до них, їх функції, а також функції визначених відповідно до нього уповноважених організацій.

Суди необґрунтовано вказали на обмеження спірним Порядком прав організацій колективного управління та суб'єктів авторських прав у реалізації управління особистими правами у сфері авторських та суміжних прав, оскільки він стосується лише визначення уповноважених організацій колективного управління та не регулює діяльність організацій колективного управління, а також суб'єктів авторських прав.

Помилковим є висновок про прийняття Міністерством оскаржуваного Порядку з перевищенням повноважень. Відповдіно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затв. Указом Президента України від 25 квітня 2013 року N 240/2013 МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до п.п. 5 пункту 4 цього Положення МОН здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

При цьому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 Міністерство освіти і науки було уповноважене на розробку та затвердження відповідного порядку визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Таким чином судова колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність наказу Міністерства освіти та науки України №1249 від 30 серпня 3013 року закону не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, однак судами неправильно було застосовано норми матеріального права судова колегія відповідно до статті 229 КАС України вбачає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

постановила:

Касаційні скарги Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» та Державної служби інтелектуальної власності України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати.

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

О.Є Донець