Постанова ВАСУ від 10.09.2015 року у справі №2а-1951/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/9991/24599/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

у справі № 2а-1951/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД» (далі - ТОВ «Фьюче ЛТД»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001752305/0 від 31 жовтня 2008 року та № 0001762305/0 від 31 жовтня 2008 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Фьюче ЛТД» задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001762305/0 від 31 жовтня 2008 року та податкове повідомлення-рішення № 0001752305/0 від 31 жовтня 2008 року в частині визначення ТОВ «Фьюче ЛТД» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 105,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фьюче ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 157/23-5/22119167 від 17 жовтня 2008 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невіднесення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості в розмірі 33 569,80 грн., що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а також нездійснення одночасного зменшення валових витрат на суму отриманих товарно-матеріальних цінностей та робіт.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невключенням до бази оподаткування податком на додану вартість суми винагороди, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» в рамках договору № 50/01 від 22 грудня 2005 року на постачання товару, а також неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікас-99», з підстав недекларування ним податкових зобов'язань за здійсненими з ТОВ «Фьюче ЛТД» господарськими операціями.

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на встановлені порушення, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001752305/0 від 31 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 105,00 грн.; № 0001762305/0 від 31 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 448,00 грн.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валового доходу суму кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

Також, слід враховувати, що за змістом частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявність у позивача кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності, в розмірі 33 569,80 грн. зафіксовано в акті перевірки № 157/23-5/22119167 від 17 жовтня 2008 року, який є носієм доказової інформації. При цьому із зазначеного акту вбачається, що при здійсненні ревізії контролюючим органом досліджувались дані бухгалтерського обліку товариства.

В свою чергу, ТОВ «Фьюче ЛТД» не подано жодних доказів (договорів, платіжних документів тощо) на спростування вказаної обставини.

А відтак, слід погодитись з доводами податкового органу, підтриманими судом першої інстанції, про обов'язок позивача включити до складу валового доходу суму в розмірі 33 569,80 грн. як безповоротну фінансову допомогу на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Що стосується твердження відповідача про необхідність зменшення товариством у даному випадку валових витрат на суму отриманих товарно-матеріальних цінностей та робіт, то слід зазначити, що чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Надаючи оцінку законності невключення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість суми винагороди, отриманої від ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)», суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно врахував правила підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» укладено договір № 50/01 від 22 грудня 2005 року на постачання товару.

В додатку № 3 від 22 грудня 2005 року до названого договору визначено, що ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує на користь товариства грошову винагороду в розмірі 5 відсотків щоквартальної суми (від суми оплати, що надійшла своєчасно від покупця протягом попереднього кварталу) за додержання позивачем ряду умов, а саме: наявності узгодженого у письмовій формі плану закупівлі товарів; постійного виконання плану закупівлі-продажу товарів не менш ніж на 95 відсотків; наявності у штаті бренд-менеджера, який є спеціалістом з товарів постачальника; своєчасного погашення товарного кредиту; своєчасного подання ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» звіту з продажу товарів, щотижневого плану закупівлі товарів, щомісячного звіту про залишки товарів на складах позивача, вибіркової аналітики з продажу товарів постачальника.

Підпунктом 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород.

Отже, виплата грошової винагороди за дотримання умов, спрямованих на якісне виконання договірних зобов'язань, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість з огляду на те, що в даному випадку між сторонами відсутні фактичні відносини щодо поставки послуг зі сторони позивача.

Вирішуючи питання про правомірність формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Нікас-99», слід враховувати, що згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Нікас-99» підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується реальний характер розглядуваних операцій, а також те, що понесені ТОВ «Фьюче ЛТД» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а спірні операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року змінити в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001752305/0 від 31 жовтня 2008 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 392,50 грн. за основним платежем та 4 196,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.