ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/52705/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач), Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
при секретарі: Сороці Л.П.,
за участю: позивача ОСОБА_4 та Кравченко А.М., - представника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, -
розглянувши в касаційній інстанції у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, за касаційною скаргою Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року, -
встановив:
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати йому при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна звільненому у запас і стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна звільненому у запас в сумі 12030,02 гривень.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 послався на те, що він проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу спеціального зв'язку управління спеціального зв'язку та криптології Центрального управління захисту інформації і криптології (Восьмого центрального управління) Генерального штабу Збройних Сил України. Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2012 року № 668 його звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). При звільненні зі служби грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідач не виплатив.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_4 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна. Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 12030,02 гривень.
У касаційній скарзі представник Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач подав письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди встановили, що ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу спеціального зв'язку управління спеціального зв'язку та криптології Центрального управління захисту інформації і криптології (Восьмого центрального управління) Генерального штабу Збройних Сил України. Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2012 року № 668 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 (за станом здоров'я) Закону № 2232-XII, а наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 6 вересня 2012 року № 171 його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки від 10 вересня 2012 року № 56 вартість неотриманого ОСОБА_4 речового майна складає 12030,02 гривень.
Позивач звернувся до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України із заявою щодо виплати йому грошової компенсації взамін неотриманого речового майна.
Листом від 20 лютого 2013 року № 292/535 ОСОБА_4 повідомлено про те, що в кошторисі Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України коштів на виплату грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна не передбачено і запропоновано позивачеві в даний час вирішити його питання шляхом отримання встановленим порядком речового майна на складі Центру.
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем пропущено з поважних причин і він має право на компенсаційні виплати за неотримане речове майно.
Так, частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ дію частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII призупинено в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 91 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Частину 2 статті 91 Закону № 2011-ХІІ було виключено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, однак зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II вказаного Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
При цьому положення частини 2 статті 91 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що на момент звернення ОСОБА_4 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року підлягають скасуванню із прийняттям по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.