ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/12851/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - Золотарьової М.К.,

відповідача - Червінської Л.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016

у справі № 826/2916/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0002072201 та від 13.02.2014 № 0002082201.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2015 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо реальності спірних господарських операцій з поставки позивачеві товарів та підрядних робіт у рамках взаємовідносин зі спірними контрагентами

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалю Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач належними документами первинного обліку підтвердив реальність виконання операцій з поставки підрядних робіт спірними контрагентами та подальше використання результатів цих операцій у власній господарській діяльності; також суди зазначили, що наявність кримінальних проваджень, порушених за фактом створення фіктивних суб'єктів господарювання (постачальників позивача), не може бути свідченням ані нелегального характеру їх діяльності, ані безтоварності спірних операцій.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття судових рішень зі спору, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні даного позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що такі обставини у сукупності, як неможливість виконання спірними постачальниками задекларованих поставок в адресу позивача в силу браку необхідного для цього майна, трудових та матеріально-виробничих ресурсів, наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності спірних контрагентів та недостатність поданих платником первинних документів для встановлення дійсного переміщення активів між задекларованими учасниками поставок - підтверджують штучне документування останніх виключно з метою одержання бажаних правових наслідків у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства в частині дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Сіон-Пласт» за грудень 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Трейд» за березень, квітень, травень, серпень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «СВС Груп» за березень, квітень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Інсатбуд» за липень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Адва Естейт» за серпень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД» за грудень 2011 року, січень 2012 року, приватним підприємством «Хімінвест-2012» за листопад, грудень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус Голд» за червень 2012 року, та з податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.06.2012. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 23.10.2013 № 1506/2201/19015984.

Перевіркою не визнано право платника на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у названих постачальників будівельних матеріалів та підрядних робіт з огляду на фіктивний характер цих операцій, що стало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 18.11.2013 № 0006692201, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 158 431 грн. (у тому числі 1 000 203 грн. за основним платежем та 158 228 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 18.11.2013 № 0006682201 про нарахування позивачеві ПДВ у сумі 1 061 945 грн. (у тому числі 884 921 грн. за основним платежем та 177 024 грн. за штрафними санкціями).

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на наявність ознак технічних суб'єктів господарювання у перелічених контрагентів, які не перебувають за місцезнаходженням, не мають майна, трудових та виробничих ресурсів, об'єктивно необхідні для виконання договірних зобов'язань перед позивачем; також Інспекція послалася на нелегальний статус спірних контрагентів в силу їх реєстрації на підставних осіб (як це установлено у рамках кримінальних проваджень, порушених за статтею 205 Кримінального кодексу України).

В ухвалі від 01.07.2015 з даної справи Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктами 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, пунктом 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, сформував правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Застосовуючи наведену правову позицію до обставин даної справи, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01.07.2015 зазначив про необхідність дослідження судами наявності у вказаних постачальників реальної можливості виконати задекларовані поставки робіт і послуг позивачеві, фактичне переміщення активів між учасниками відповідних операцій та дійсну економічну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій.

З огляду на аргументи Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваних донарахувань, касаційний суд наголосив, що судами слід перевірити чиїми силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто саме та яким чином контролював хід виконання цих робіт; встановити наявність у постачальників активів (товарно-матеріальних цінностей), що виступали предметом спірних поставок, прослідкувати їх фактичний рух на шляху до платника податків - набувача.

Також касаційна колегія зазначила про необхідність ретельної перевірки наявності ознак реальних суб'єктів господарювання у діяльності спірних постачальників із встановленням, зокрема, наявності у них витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, у тому числі витрат на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, витрат на електроенергію, виплату заробітної плати, а також витрат, що виникли у зв'язку з реальним виконанням спірних операцій.

В силу частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Втім всупереч наведеним процесуальним вимогам суди обох попередніх інстанцій, цілком проігнорувавши вищенаведені вказівки Вищого адміністративного суду України, визнали належним і достатнім доказом реальності виконання спірних операцій поданий платником пакет документів (договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, локальні кошториси, податкові накладні, виписки з банківського рахунку платника, видаткові накладні тощо), які вже були оцінені під час первісного розгляду цієї справи в адміністративних судах усіх інстанцій та не були визнані касаційним судом достатнім і належним підтвердженням реальності спірних операцій.

Також суди надали неправильну юридичну оцінку посиланням Інспекції на матеріали кримінальних справ, у ході яких встановлено факти реєстрації спірних контрагентів на підставних осіб, які заперечили свою причетність до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання та до підписання від їх імені первинних документів.

Докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв'язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

До того ж, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована Судом, зокрема, у його постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15), відповідно до якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з доводами скаржника про необґрунтованість податкової вигоди, на яку претендує платник за наслідками виконання операцій зі спірними контрагентами, що виключає законність позовних вимог Товариства.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016.

За таких обставин, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 826/2916/14 скасувати.

3. У позові відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько