ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Київ К/800/45009/14

К/800/43714/14

К/800/24148/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представник позивача Мариніч Н.В.

представник відповідача Дяченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Військової частини 3042, Державної фінансової інспекції України та Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Державної фінансової інспекції України про скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду позовом до Державної фінансової інспекції України (далі по тексту - відповідач) у якому просило скасувати вимогу від 07 лютого 2014 № 05-14/148 в частині:

- п.п. 2.1 п. 2, відповідно до якого фінансова інспекція вимагала від позивача здійснити уточнення загальної вартості виконаних ПАТ «ЕПМ-10» підрядних робіт, зменшивши її на суму 1410,24 тис. грн., яка була зайво сплачена ВП ЗАЕС за актами ф. № КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС дебіторську заборгованість за ПАТ «ЕПМ-10» на суму 1410,24 тис. грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх з ПАТ «ЕПМ-10» у претензійно-позовному порядку, у разі неможливості стягнення коштів з ПАТ «ЕПМ-10», відшкодувати заподіяний збиток за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку, а також зменшити кредиторську заборгованість перед ПАТ «ЕПМ-10» на суму 366,4 тис.грн.;

- п.п. 2.2 п. 2, відповідно до якого відповідач вимагав від позивача здійснити уточнення загальної вартості виконаних ПАТ «ЕПМ-10», ТОВ «Захист-техно», ТОВ «НПКФ «Запоріжгранітбуд», ТОВ «Укрпромвентиляція» та ТОВ «Спецвогнезахист» робіт, зменшивши її на суму 1394,51 тис.грн., зокрема: з ПАТ «ЕПМ-10» - 613,01 тис.грн., ТОВ «Захист-техно» - 235,27 тис.грн., ТОВ «НПКФ «Запоріжгранітбуд» - 23,98 тис.грн, ТОВ «Укрпромвентиляція» - 54,74 тис.грн., ТОВ «Спецвогнезахист» - 467,51 тис.грн., які були зайво сплачені ВП ЗАЕС за актами ф. № КБ-2в, у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС дебіторську заборгованість за вказаними суб'єктами господарювання на зазначені суми і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначених підрядників у претензійно-позовному порядку, у разі неможливості стягнення ПАТ «ЕПМ-10», ТОВ «Захист-техно», ТОВ «НПКФ «Запоріжгранітбуд», ТОВ «Укрпромвентиляція» та ТОВ «Спецвогнезахист» відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку;

- п.п. 2.3 п. 2 відповідно до якого відповідач вимагав від позивача здійснити уточнення загальної вартості виконаних ПАТ «ЕПМ-10» підрядних робіт, зменшивши її на суму 102,49 тис.грн., яка була зайво сплачена ВП ЗАЕС за актами ф. № КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС дебіторську заборгованість за ПАТ «ЕПМ-10» на суму 102,49 тис.грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх з ПАТ «ЕПМ-10» у претензійно-позовному порядку, у разі неможливості стягнення коштів з ПАТ «ЕПМ-10», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку;

- п.п. 2.4 п. 2 відповідно до якого відповідач вимагав від позивача зменшити кредиторську заборгованість перед ТОВ «Енергодарінновація» на загальну суму 82,47 тис.грн.;

- п.п. 2.5 п. 2 відповідно до якого відповідач вимагав від позивача здійснити уточнення загальної вартості виконаних МДП «Інститут проблем управління НАНУ» підрядних робіт, зменшивши її на суму 37,54 тис.грн., яка була зайво сплачена ВП ЗАЕС за актами ф. № КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС дебіторську заборгованість за МДП «Інститут проблем управління НАНУ» на суму 37,54 тис.грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначеного підрядника у претензійно-позовному порядку, у разі неможливості стягнення коштів з МДП «Інститут проблем управління НАНУ», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку;

- п.п. 2.7 п. 2 відповідно до якого відповідач вимагав від позивача здійснити уточнення загальної вартості виконаних ДВНЗ «Придніпровська держакадемія будівництва та архітектури» підрядних робіт, зменшивши її на суму 6,32 тис.грн., яка була зайво сплачена ВП ЗАЕС за актами ф. № КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС дебіторську заборгованість за ДВНЗ «Придніпровська держакадемія будівництва та архітектури» на суму 6,32 тис.грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначеного підрядника у претензійно-позовному порядку, у разі неможливості стягнення коштів з ДВНЗ «Придніпровська держакадемія будівництва та архітектури», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку;

- п.п. 2.8 п. 2 відповідно до якого відповідач вимагав від позивача здійснити уточнення загальної вартості виконаних ТОВ «Тензор» підрядних робіт, зменшивши її на суму 0,5 тис. грн., яка була зайво сплачена ВП ЗАЕС за актами ф. № КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС дебіторську заборгованість за ТОВ «Тензор» на суму 0,5 тис. грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначеного підрядника у претензійно-позовному порядку; у разі неможливості стягнення коштів з ТОВ «Тензор», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку;

- пунктом 13 відповідно до якого відповідач вимагав від позивача у встановленому законодавством порядку стягнути з в/ч 3042 ВВ МВС України суму завищених послуг у розмірі 134,58 тис.грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми, а в разі неможливості, з осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, позовні вимоги було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано пп.пп. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 07.02.2014 № 05-14/148 про усунення порушень; визнано протиправним та скасовано п. 13 вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції України від 07.02.2014 № 05-14/148 в частині суми у розмірі 65369,85 грн. та в частині стягнення решти суми шляхом проведення позовної роботи. В іншій частині в задоволені позову - відмовлено.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, до суду із касаційними скаргами звернулись: Державна фінансова інспекція України, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"; Військової частини 3042 яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та передати справу на новий розгляд до суду пешої інстанції; Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" яке просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання протиправними та скасування підпункту 2.4 (на суму 74 930,00 грн.) пункту 2 та пункту 13 (в частині суми у розмірі 69 215,22 грн.) вимого ДФІ України від 07.02.2014 року № 05-14/148, скасувати і прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарги Військової частини 3042 та Державної фінансової інспекції України підлягають частковому задоволенню, а скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2013 року.

В результаті чого, відповідачем було складено акти ревізії від 27 грудня 2013 року № 05-21/341, в якому контролюючим органом встановлено порушення вимог законодавства України у сфері фінансової діяльності підприємств.

На підставі акта ревізії, відповідачем було винесено вимогу про усунення порушень від 07 лютого 2014 року№ 05-14/148 .

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не було допущено порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 п. 2 вимог Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 07.02.2014 року № 05-14/148.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому, оскаржувані вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення підконтрольною установою позову про скасування вимог.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Враховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій частково допустили неправильне застосування норм матеріального права до встановлених у справі обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що скаргу Державної фінансової інспекції України та Військової частини 3042 слід задовольнити частково, а Державному підприємству "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" в задоволенні касаційної скарги відмовити.

За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволені касаційної скарги Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - відмовити.

Касаційні скарги Військової частини 304 та Державної фінансової інспекції України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині - судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.