ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/34109/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Голяшкіна О.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року

у справі № 819/139/14-а

за позовом Котівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області

до Тернопільської державної фінансової інспекції, Теребовлянської міжрайонної державної фінансової інспекції

про визнання протиправним і скасування пунктів вимоги,

встановив:

Котівська сільська рада Бережанського району Тернопільської області звернулась до суду з позовом до Тернопільської державної фінансової інспекції, Теребовлянської міжрайонної державної фінансової інспекції, в якому просила визнати протиправними і скасувати п. 1 вимоги Теребовлянської міжрайонної державної фінансової інспекції № 19-21-12-15/1131 від 27 грудня 2013 року та п. 2 в частині відшкодування коштів у сумі 3378,01 грн., в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, в дохід сільського бюджету, проведення перерахунків і відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до цільових фондів та повернення зайво сплачених 1229,76 грн. суми внесків до цільових фондів..

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано п. 2 вимоги Теребовлянської міжрайонної державної фінансової інспекції № 19-21-12-15/1131 від 27 грудня 2013 року в спірній частині.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення позову, відмовивши у задоволенні позову повністю, та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, не спростовані позивачем, вимоги відповідача ґрунтуються на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про їх скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що Теребовлянською міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено позапланову виїзну документальну ревізію окремих питань Котівського сільського бюджету за період з 01 січня 2011 року по 30 жовтня 2013 року, за результатами чого складено відповідний акт перевірки № 21-22/67 від 06 грудня 2013 року.

З метою усунення виявлених ревізією порушень Котівській сільській раді направлено вимогу «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією Котівського сільського бюджету» № 19-21-12-15/1131 від 27 грудня 2013 року, згідно з якою Теребовлянська міжрайонна державна фінансова інспекція вимагає:

1) опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб. Розглянути питання щодо відповідності займаній посаді головного бухгалтера ОСОБА_3 (п. 1)

2) відшкодувати кошти в сумі 3532,87 грн., в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, які перерахувати в дохід сільського бюджету; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1285,97 грн. внаслідок надання працівникам підпорядкованих установ сільської ради матеріальних допомог, доплат, премій в порушення п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», ст. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР та п. « 1ж», пп. 2, 4 та п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, безпідставно нараховано та виплачено матеріальні допомоги, премії, доплати та заробітну плату в загальній сумі 3532,87 грн.

Також судами встановлено, що Голова Котівської сільської ради частково усунув порушення, сплативши в дохід місцевого бюджету 154, 86 грн. та повернув 56,21 грн. зайво сплачених коштів до цільових фондів.

Позивач, непогодившись з наведеною письмовою вимогою про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним і скасування пунктів вимоги.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності пункту вимоги органу державного фінансового контролю через його невідповідність законодавству.

Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень. При цьому, в частині оскаржувана вимога органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів, в іншій частині вимога спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

Зважаючи на те, що такий пункт вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковим до виконання для підконтрольної установи та виконується нею добровільно, однак все ж може бути зазначений у вимозі, спірний п. 2 вимоги Теребовлянської міжрайонної державної фінансової інспекції, викладений в листі від 27 грудня 2013 року № 19-21-12-15/1131, не суперечать вимогам закону, тому не підлягає скасуванню.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених вимог, з ухваленням нового судового рішення в цій частині вимог про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: