ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/23058/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Шведа Е.Ю.,

Голяшкіна О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

представника позивача Буланова О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2014 року у справі за позовом Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Конотоп до Державної фінансової інспекції в Сумській області, Конотопської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Міська державна лікарня ветеринарної медицини м.Конотоп звернулася до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної фінансової інспекції, державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 листа - вимоги Конотопської об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.07.2014 року №102-14/1079 "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.14 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 5 листа-вимоги Конотопської об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.07.2014 року №102-14/1079 "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності". В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Конотопською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Конотопської міської державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2014 року № 102-21/176.

На підставі акта ревізії Конотопською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на адресу начальника Конотопської міської державної лікарні ветеринарної медицини направлено лист-вимогу від 10.07.2014 року № 102-14/1079 "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності"

Згідно п. 3 листа-вимоги необхідно вжити заходів щодо повернення коштів в сумі 25886,94 грн. на рахунок ветлікарні, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому перерахуванні коштів, шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 4 листа-вимоги необхідно забезпечити відшкодування коштів у сумі 6437,89 грн. недоотриманих ветлікарнею і відповідно Державним бюджетом України плату за надання адміністративних послуг внаслідок надання адміністративних послуг за заниженими тарифами. В іншому випадку стягнути кошти з винних осіб у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 5 листа-вимоги зобов'язано позивача забезпечити перерахування до Державного бюджету коштів в сумі 37387,59 грн., як плату за надання адміністративних послуг.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, у якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 21.04.2015 року у цій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. 220, 221, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2014 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді