ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/42662/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представник позивачка Шевченко Т.В.

представник третьої особи Лінкіна Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, третя особа - Комунальне підприємство "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради про скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Комунальний заклад "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просив:

- скасувати в повному обсязі пункт № 2 вимоги відповідача № 04-04-05-15/5908 від 13.05.2013 року «Про відшкодування зайво сплачених Комунальним закладом «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради коштів в сумі 967857,90 грн. за послуги, надані Комунальним підприємством «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради»;

- скасувати частково пункт № 3 вимоги відповідача № 04-04-05-15/5908 від 13.05.2013 року «Про відшкодування у повному обсязі коштів, використаних Комунальним закладом «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради для покриття витрат за комунальні послуги» - в частині відшкодування витрат за комунальні послуги, спожитих для потреб кафедр Дніпропетровської державної медичної академії у загальній сумі 311474, 22 грн.;

- скасувати в повному обсязі пункт № 6 вимоги відповідача № 04-04-05-15/5908 від 13.05.2013 року «Про відшкодування нестачі основних засобів на загальну суму 62662,51 грн.».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2013 року. За результатами ревізії складено акт від 27.03.2013 року №04-16-36.

На підставі акту ревізії, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області було пред'явлено позивачу вимогу №04-04-05-15/5908 від 13.05.2013 року, відповідно до якої від позивача ,окрім іншого, вимагається:

- п.2, відшкодувати зайво сплачені клінічним об'єднанням кошти в сумі 967857,90 грн. за надані КП «Автопідприємство санітарного транспорту» послуги, що є порушенням п.1.1., 1.2. Договорів про закупівлю послуг з охорони здоров'я людини інші від 18.02.2010 року №40, від 24.02.2011 року №70, від 02.02.2011 року №56, від 15.01.2011 року №30, ст.526 Цивільного кодексу України, п.5 ст.40 Закону України від 01.06.2010 року № 2289-УІ «Про здійснення державних закупівель» (із змінами і доповненнями), в частині допущення змін істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІУ, шляхом перерахування КП «Автопідприємство санітарного транспорту» коштів на рахунок клінічного об'єднання з подальшим перерахуванням до обласного бюджету. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за КП «Автопідприємство санітарного транспорту» в сумі 967 857,90 гривень. В іншому випадку, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення безпідставно сплачених клінічним об'єднанням коштів за автотранспортні послуги;

- п.3, відшкодувати у повному обсязі кошти, які використані клінічним об'єднанням для покриття витрат за комунальні послуги, спожиті для потреб кафедр Дніпропетровської державної медичної академії (далі - Академія) у загальній сумі 311474,22 грн., КЗ «Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги» ДОР (далі - Станція) у загальній сумі 315929,17 грн., КП «Аптека КОШМД» в загальній сумі 2297,42 грн., що є порушенням п.20, п.22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, шляхом перерахування Академією, Станцією та КП «Аптека КОШМД» коштів на рахунок КЗ «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» з подальшим перерахуванням до обласного бюджету. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за Академією та Станцією в сумі 627403,39 гривень. Укласти угоду на умовах повного відшкодування Академією коштів за комунальні послуги. У разі незгоди з боку Академії, Станції та КП «Аптека КОШМД», провести претензійно-позовну роботу щодо повернення безпідставно сплачених клінічним об'єднанням коштів за комунальні послуги. В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у покритті витрат, шкоду у порядку та розмірах встановлених законодавством;

- п.6, відшкодувати нестачу основних засобів на загальну суму 62662,51 грн., що є порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ, п.1.2, 2.1, п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, шляхом повернення коштів в розмірі вартості майна, яке виявлено як недостача. Здійснити розрахунок збитків від нестачі у порядку та розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», з метою подальшого відшкодування.

Незгода з вищенаведеними обставинами, обумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не було допущено порушень вимог, зазначених у п.2, 3 (частково), 6 вимоги № 04-04-05-15/5908 від 13.05.2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позиція судів попередніх інстанцій, щодо наявності підстав для задоволення позову, є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - скасувати.

В задоволені позову Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, третя особа - Комунальне підприємство "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради про скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.