ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/33285/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року,

встановив:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання незаконною відмови відповідача у перерахунку пенсії за віком з урахуванням роботи в районах, прирівняних до Крайньої Півночі; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу у пільговому обчисленні період роботи з 17 березня 1985 року по 01 січня 1987 року та з 02 січня 1987 року по 01 грудня 1994 року з розрахунку за кожен рік один рік і шість місяців як трудовий стаж, набутий в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі; зобов'язання провести перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з часу призначення пенсії.

Позов обґрунтував тим, що записами у трудовій книжці та уточнюючою довідкою підприємства підтверджується його трудовий стаж в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та отримання ним пільг, передбачених для працюючих в цих районах. У зв'язку з цим, вважав неправомірною відмову відповідача у пільговому обчисленні вказаного періоду.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області у перерахунку ОСОБА_4 пенсії за віком з врахуванням роботи в районах, що прирівняні до Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_4 в пільговому обчисленні період роботи з 17.03.1985 р. по 01.01.1987 р. та з 02.01.1987 р. по 01.12.1994 р. як трудовий стаж, вироблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі і провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_4 з врахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з 25 серпня 2014 року.

Позовні вимоги за період з 18 жовтня 2004 року по 24 серпня 2014 року включно залишено без розгляду.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що на позивача не поширюється пільгове обчислення страхового стажу, оскільки він не уклав строковий трудовий договір на роботу у Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом у таких районах, а тому підстав для зарахування роботи у півтора кратному розмірі немає.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт слюсарем-ремонтником прокатно-ремонтного цеху пароводопостачання помбуром вахтово-експедиційним методом з 17 березня 1985 року по 01 грудня 1994 року в районах Крайньої Півночі (в Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області з 17 березня 1985 року по 01 січня 1987 року та в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області з 02 січня 1987 року по 01 грудня 1994 року).

У довідці Прикарпатського управління бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 13 листопада 2014 року № 10-1922 про вказані періоди роботи позивача зазначено, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів на місяць по 12 годин за добу + К1, К2 (дні перельоту літаком на роботу і назад на відпочинок) і з таким же періодом відпочинку по місцю постійного проживання (прописки) з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу.

Із жовтня 2004 року позивачу призначено пенсію за віком із зарахуванням спірного періоду роботи в одинарному розмірі.

У лютому 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області із заявою щодо перерахунку пенсії із застосуванням набутого стажу роботи в районах Крайньої Півночі.

Листом від 12 лютого 2015 року № 10/к-18 відповідач повідомив про відсутність підстав для обчислення стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в півтора кратному розмірі (один рік за шість місяців), оскільки позивач працював вахтово-експедиційним методом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача не поширюється пільгове обчислення страхового стажу, оскільки він не уклав строковий трудовий договір на роботу у Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом у вказаних місцевостях, а тому відсутні підстави для зарахування роботи позивача у півтори кратному розмірі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора кратному розмірі за період його роботи з 17 березня 1985 року по 01 грудня 1994 року, оскільки робота позивача у зазначений період підтверджується трудовою книжкою та довідкою, виданою ПАТ «Укрнафта», яка уточнює особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії. Апеляційний суд також виходив з того, що надання письмового трудового договору для підтвердження страхового стажу не є обов'язковою умовою для пільгового обчислення страхового стажу, а є альтернативою у виборі між рядом документів, які підтверджують такий стаж. Крім того, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду позовні вимоги за період з 18 жовтня 2004 року по 24 серпня 2014 року з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 99 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац 3 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до статей 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року.

У той же час, надання таким працівникам пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, вказаною постановою не передбачено.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються.

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 338/357/15-а) та від 13 січня 2016 року (справа № 344/1423/15а).

Посилання суду апеляційної інстанції на положення Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року та Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, як на підставу для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вони не передбачають пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Законах України «Про пенсійне забезпечення» і «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях до 1 січня 1991 року, а також і після цієї дати.

Таким чином, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Водночас, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги позивача за період з 18 жовтня 2004 року по 24 серпня 2014 року, оскільки звертаючись з вимогами про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з часу призначення пенсії - з жовтня 2004 року, позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами.

Оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, однак порушив норми матеріального права, то виходячи з приписів статті 229 КАС України, ухвалене ним судове рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, а в решті судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.