ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2016 року м.Київ К/800/41625/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії, за заявою ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на виконання постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2011 року, залишеною без ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2; визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області у нарахуванні, перерахуванні та виплаті ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до норм ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 травня 2011 року; зобов'язано відповідача провести нарахування, перерахування та виплату позивачу починаючи з 18 травня 2011 року державної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки з врахуванням підвищень мінімального розміру пенсій, які відбулися в даному періоді, при цьому врахувати виплати, які проведені за вказаний період.
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із заявою від 16 лютого 2015 року, в якій просив визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області в процесі виконання постанови Маньківського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2011 року щодо непроведення нарахування та виплати пенсії відповідно до ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати боржника здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії відповідно до норм цього Закону.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначав про протиправність дій боржника в частині невиплати щомісячної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі передбаченому ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 15 серпня 2014 року на виконання постанови Маньківського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2011 року.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2015 року задоволено частково заяву ОСОБА_2; визнано протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області в процесі виконання постанови Маньківського районною суду Черкаської області від 06 вересня 2011 року по справі №2а/2312/5162/11 в частині не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 15 серпня 2014 року; закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 в частині вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійною фонду України в Маньківському районі Черкаської області на виконання постанови Маньківського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2011 року по справі №2а/2312/5162/11 здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної державної пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01 січня 2014 року по 15 серпня 2014 року, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та проведених виплат.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви мотивоване неправомірністю дій відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року задоволено частково апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області; скасовано ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2015 року; постановлено нову ухвалу, якою повністю відмовлено у задоволенні заяви.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано пропуском строку звернення заявника із заявою щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 2а/2312/5162/11 в порядку ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України та наявності підстав для відмови в її розгляді.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 08 вересня 2015 року скасувати, ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2015 року залишити в силі.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним у цій статті вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2011 року Маньківським районним судом Черкаської області видано ОСОБА_2 виконавчий лист по справі №2а/2312/5162/11, виконавчий документ перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби, виконавче провадження по справі не завершено.
Позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався з листа Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області від 10 лютого 2015 року №344/04, з моменту отримання якого і звернувся до суду протягом десяти днів.
Проте, колегія суддів вважає, що позивач помилково починає відлік десятиденного строку на подання заяви з моменту отримання листа Управління ПФУ від 10 лютого 2015 року. Права позивача у зв'язку з невиконанням постанови суду від 06 вересня 2011 року порушуються саме після набрання законної сили цією постановою (24 липня 2012 року), а не з часу отримання позивачем листа Управління ПФУ від 10 лютого 2015 року з відмовою у виплаті пенсії, адже постанову суду відповідач не виконував і до отримання позивачем цього листа.
Про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись, отримуючи щомісячно пенсію у розмірі, меншому ніж встановлено постановою суду від 06 вересня 2011 року, після набрання нею законної сили, а тому саме з цієї дати почався відлік строку на звернення із заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою лише 20 лютого 2015 року, тобто з пропуском десятиденного строку.
За такими обставинами заява, відповідно до положень ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає поверненню заявнику.
Суд апеляційної інстанцій, дійшовши вірного висновку про подання заяви поза межами строку, визначеного ч.6 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, проте відмовивши у задоволенні заяви, неправильно застосував норми процесуального права.
Відповідно до ст.225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2, прийняти в цій частині нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 від 16 лютого 2015 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді