ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/10298/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.
Заїки М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Севастополі, Державного казначейства України, треті особи: Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, Севастопольський апеляційний господарський суд про перерахунок заробітної плати,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначала, що в порушення вимог законодавства їй як заступнику голови Севастопольського апеляційного господарського суду не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата та довічне грошове утримання, у зв'язку з чим просила суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо допущення недоплати; зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України для виплати заборгованості;
стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Севастополі та з Державної судової адміністрації України шляхом списання коштів з розрахункових рахунків за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» невиплачену частину заробітної плати з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в сумі 17 058 грн. та 36 967 грн. - довічного грошового утримання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, позов задоволено частково: зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 54 025 грн. для виплати ОСОБА_4; стягнуто з Державної судової адміністрації України несплачену частину щомісячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 у сумі 54 025 грн. (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування), з яких 17 058 грн. несплачена частина заробітної плати та 36 967 грн. несплачена частина довічного грошового утримання.
У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 12 липня 2001 року по 28 серпня 2007 року працювала на посаді заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, 28 серпня 2007 року звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви у відставку.
Посадові оклади позивача з 01 січня 2006 року були встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.
При цьому, після 01 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача здійснювалось з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плахи перерахунок не проводиться.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлення посадових окладів, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати без її обмеження, підлягає застосуванню з 01 січня 2006 року. У наданій бухгалтерією Севастопольського апеляційного господарського суду довідці зазначено про розмір заборгованості за спірний період відповідно до розміру встановленої законами України про Державний бюджет на відповідний рік мінімальної заробітної плати.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За правилами частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили), проте не може бути підставою для задоволення позовних вимог з 01 січня 2006 року, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Між тим, аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року по-станова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.
У зв'язку з викладеним вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року задоволенню не підлягають.
Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді: