ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" лютого 2016 р. м. Київ К/800/3720/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013
у справі № 825/3739/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного підприємства «Укрінтерсофт»
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, позов задоволено: визнані протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо висновків, викладених в акті перевірки від 08.08.2013 №237/22/31819126, про завищення ПП «Укрінтерсофт» доходів на загальну суму 977525,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «СПЕЦТРАНС»; про завищення ПП «Укрінтерсофт» витрат на загальну суму 458067,00 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «ДМС ГОЛД» та TOB «РАРТ»; про завищення ПП «Укрінтерсофт» податкових зобов'язань на загальну суму 269036,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «СПЕЦТРАНС»; про завищення ПП «Укрінтерсофт» податкового кредиту на загальну суму 112532,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ДМС ГОЛД» та ТОВ «РАРТ»; зобов'язано ДПІ у м. Чернігові відновити у базі (системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України) стан, який існував до проведення по особовому рахунку ПП «Укрінтерсофт» висновків, викладених в акті перевірки від 08.08.2013 № 237/22/31819126.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що ДПІ складений акт від 08.08.2013 №237/22/31819126 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Укрінтерсофт» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за липень, серпень, листопад 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «ДМС Голд» та за грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Рарт» та податку на прибуток підприємства за вищевказаними контрагентами. За наслідками вказаної перевірки ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем норм пункту 137.1 ст. 137, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, ст.ст.185, 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (ПК) внаслідок завищення доходів на загальну суму 977525,00 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2012 року, 2012 рік; завищення витрат на загальну суму 458067,00 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2012 року та 2012 рік; завищення податкових зобов'язань із ПДВ на загальну суму 269036,00 грн. у податковому обліку за липень, серпень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року; завищення податкового кредиту на загальну суму 112532.00 грн. у податковому обліку за липень, серпень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року.
Відповідність висновку, викладеного в акті перевірки, вище зазначеним нормам були предметом спору, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги як у частині визнання неправомірними висновків, наведених в акті від 08.08.2013 №237/22/31819126, так і в частині зобов'язання ДПІ відновити у базі (системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України) стану, який існував до проведення по особовому рахунку ПП «Укрінтерсофт» вказаних висновків, суди попередніх інстанцій виходили з не відповідності нормам ПК висновків контролюючого органу, наведених в акті перевірки з огляду на встановлення у судовому процесі обставин реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «ДМС Голд» та ТОВ «Рарт».
У пункті 61.1 ст. 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 ст. 62 ПК).
Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 ст. 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків
Відповідно до пункту 74.1 ст. 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 цієї статті).
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.
Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.
При цьому, слід зазначати, що інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дії ДПІ щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 11.11.2015 у справі позовом ТОВ «Баста Трейд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та від 08.12.2015 у справі за позовом ТОВ «Фірма ЛААД» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вищенаведеним позиціям Верховного Суду України.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема щодо складання акта (довідки, протоколу тощо) за результатами проведеної перевірки, викладення відповідних висновків у цьому акті, які стали підставою для збільшення у податковому обліку платника податків грошового зобов'язання із податкових зобов'язань. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, зокрема щодо зроблених висновків, викладених в акті перевірки (довідці щодо проведення зустрічної звірки), не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.
Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними нормами, та зробили помилкові висновки про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити, скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев