ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року місто Київ К/800/23814/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: відповідача: Піддубняка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надміру сплачених платежів,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просило суд:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №209000003/2013/900091/2;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційною призначення №209120000/2013/00442, яка оформлена Львівською митницею;

- стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суму мита у розмірі 23 772,85 грн. та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 99 845,95 грн. на підставі платіжного доручення від 13.09.2013 №223.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Львівською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів у сумі 123618,80 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №209000003/2013/900091/2; визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 31835813) надмірно сплачене мито в сумі 23772,85 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в сумі 99845,95 грн.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі Львівська митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (Покупець) та компанією FABORY SHANGHAI CО., LTD, (Продавець) укладено контракт від 08.06.2012 №FB 2012 003, відповідно до п. 1.1. якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує кріпильні елементи на умовах FОВ порт Китаю, згідно з додатками, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Згідно з пунктом 1.2 Контракту від 08.06.2012 №FB 2012 003 назва, сума, вартість одиниці кожного Товару, загальна сума Товару і його вартість вказується в додатку. Відповідно до п. 1.3 Контракту Сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання Контракту.

Вартість Товару по даному Контракту згідно з пунктом 2.1. Контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість Товару, пакування, витрати по завантаженню Товару до транспортного засобу Покупця, виконанню всіх формальностей по передачі Товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки Товару до України.

Відповідно до пункту 2.3. Контракту сума Товару, що може бути поставлена по даному Контракту, складає 300000,00 доларів США. Згідно з п. 5.1. Контракту Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю аванс відповідно до додатків

Пункт 5.2. Контракту передбачає, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом на рахунок, вказаний у Контракті. Відповідно до п. 5.3. Контракту Сторони допускають зміну методу і форми оплати за проданий Товар.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Контракту між сторонами 05.04.2013 підписано Додаток №5, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 75 224,72 доларів США. Цим же Додатком №5 Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 75 224,72 доларів США до 01.07.2013.

З метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання контракту від 08.06.2012 №FB 2012 003, товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці подано митну декларацію від 13.09.2013 №209120000/2013/834256 на товар: гвинти самонарізні з чорних металів (нелегована сталь) для кріплення гіпсокартону, з головками, з хрестоподібним шліцом «під потай», гартовані, фосфатовані, в асортименті, згідно електронного інвойсу, із заявленою митною вартістю у розмірі 75224,72 доларів США, визначеною за ціною угоди.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем додано: іменний коносамент CNSHA038197 від 07.05.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №44 від 27.06.2013р.; інвойс №FВ13034000 від 18.04.2013р.; пакувальний лист від 18.04.2013р.; додаток №5 від 05.04.2013р. до контракту № FВ 2012 003 від 08.06.2012р.; контракт №РВ 2012 003 від 08.06.2012р.; договір №398/12 від 01.08.2012р. на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат походження №0133112101391024 від 24.05.2013р. із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача; витяг про вартість сировини від 12.09.2013р.; довідку на транспортні послуги №6007 від 05.09.2013р.; прайс лист від 03.04.2013р.; митну декларацію країни відправника №223120130811238597 від 26.04.2013р.

У зв'язку з виникненням у органу доходів і зборів сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості, відповідачем від позивача додатково витребувано: транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення), виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на запит органу доходів і зборів про надання додаткових повідомлень, декларантом позивача повідомлено відповідача про те, що всіх необхідні документи надавались при поданні ВМД.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №209000003/2013/900091/2, яким митну вартість скориговано із застосуванням третього методу визначення митної вартості, а також винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №209000003/2013/900091/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442 як таких, що прийнято без обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди на підставі документів, наданих декларантом, а також за відсутності належного обґрунтування наявності підстав для витребування від позивача додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості та, відповідно, протиправності картки відмови у митному оформленні товарів, у той же час не погоджується із висновками судів щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сплачених митних платежів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що орган доходів і зборів, витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, посилався на наявність розбіжностей у первинного поданих документах, а саме: підпис та печатка відправника в сертифікаті про походження товару та контракті відрізняється від підпису та печатки відправника у фактурі, специфікації, пакувальному листі. Також органом доходів і зборів зазначено, що прайс-лист, виданий 03.04.2013 на момент подання митної декларації, є недійсним.

Колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині того, що відмінність підпису відправника в сертифікаті про походження товарів, який не містить даних про вартість товару, від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі не свідчить про доведеність з боку відповідача наявності підстав для витребування додаткових документів, оскільки зазначені розбіжності жодним чином не впливають на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Так само, виходячи із суті прайс-листа як цінової пропозиції, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання органу доходів і зборів в якості виникнення сумніву щодо достовірності митної вартості, визначеної позивачем, на факт закінчення строку його дії.

Посилання заявника касаційної скарги на відсутність у наданому декларантом платіжному дорученні зазначення в якості підстав здійснення оплати на додаток №5 від 05.04.2013 до контракту, колегія суддів вважає також необґрунтованим, оскільки як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, зазначене не було підставою для витребування від декларанта додаткових документів.

Наявності інших розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Львівською митницею Міндоходів не обґрунтовано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №209000003/2013/900091/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442 як таких, що прийнято без обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди на підставі документів, наданих декларантом, а також за відсутності належного обґрунтування наявності підстав для витребування від позивача додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості.

У той же час, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, колегія суддів вказує на помилковість судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення вимоги про стягнення з Державного надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість в розмірі 12958,90 грн.

У вказаній частині суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни судових рішень.

Згідно з вимогами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року змінити, скасувавши в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 31835813) надмірно сплаченого мита в сумі 23772 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят дві грн.) грн., 85 коп. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в сумі 99845 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 95 коп., разом - 123618 (сто двадцять три тисячі шістсот вісімнадцять грн.) 80 коп., а також в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна 8, код ЄДРПОУ 31835813) судового збору в сумі 1305 (одна тисяча триста одна) грн. 01 коп.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року залишити без змін.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна 8, код ЄДРПОУ 31835813) 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійку) судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: