ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року місто Київ К/800/54366/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Віннторгпром" до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними карток відмови в митному оформленні та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" звернулось до суду з позовом до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування карток відмови Вінницької митниці у митному оформленні товару: від 03.06.2014 №401090000/2014/00052, від 10.06.2014 №401090000/2014/00055, від 10.06.2014 №401090000/2014/00056, від 17.06.2014 №401090000/2014/00059, від 19.06.2014 №401090000/2014/00060 , від 19.06.2014 №401090000/2014/00061 та стягнення з Державного надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість в розмірі 12958,90 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови у митному оформленні товару - солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальна" в режимі вільної торгівлі з мотивів не підтвердження позивачем країни походження товару наданими сертифікатами походження СТ-1.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано картки відмови Вінницької митниці у митному оформленні товару від 03.06.2014 №401090000/2014/00052, від 10.06.2014 №401090000/2014/00055, від 10.06.2014 №401090000/2014/00056, від 17.06.2014 №401090000/2014/00059, від 19.06.2014 №401090000/2014/00060, від 19.06.2014 №401090000/2014/00061; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплачені ввізне мито та податок на додану вартість в розмірі 12958,90 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" судовий збір в розмірі 182,70 гривень; стягнуто з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у розмірі 1644,30 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької митниці.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 змінено: виключено з резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року абзац 5 щодо стягнення з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації судового збору в розмірі 1644,30 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької митниці; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі Вінницька митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" шляхом подання митних декларацій від 03.06.2014 №401090000/2014/010998, від 10.06.2014 №401090000/2014/011454, від 10.06.2014 №401090000/2014/01145, від 17.06.2014 №401090000/2014/012107, від 19.06.2014 №401090000/2014/012257 та від 19.06.2014 №401090000/2014/012259 заявлено до митного оформлення товар: сіль поварену харчову, придатну для споживання людьми, виварочну екстра "Полєсьє", а також сіль вивар очку екстра таблєтіровану "Універсальная".

За результатами здійснення митного контролю поданих декларацій Вінницькою митницею Міндоходів відмовлено позивачеві у митному оформленні товару шляхом видачі краток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2014 №401090000/2014/00052, від 10.06.2014 №401090000/2014/00055, від 10.06.2014 №401090000/2014/00056, від 17.06.2014 №401090000/2014/00059, від 19.06.2014 №401090000/2014/00060, від 19.06.2014 №401090000/2014/00061.

Відмова у митному оформленні товару мотивована тим, що наданий позивачем для підтвердження країни походження сертифікат форми СТ-1, який відповідно до Угоди про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року є документом, на підставі якого митними органами України вирішується питання про надання пільги щодо сплати ввізного мита при митному оформленні товару, не може бути визнаний митним органом для цілей надання товару режиму вільної торгівлі з огляду на невідповідність товару критеріям походження, визначеним Правилами визначення країни походження товарів, затвердженими Угодою урядів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав 20.11.2009 (надалі - Правила).

За результатами перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №BYUA4310000632 від 29 травня 2014 року, №BYUA4310000699 від 04 червня 2014 року, №BYUA4310000700 від 04 червня 2014 року, BYUA4310000806 від 12 червня 2014 року, BYUA4310000807 від 12 червня 2014 року, BYUA4310000808 від 12 червня 2014 року Вінницькою митницею встановлено, що отримані документи не підтверджують зазначений у графі "9" сертифікатів про походження товару СТ-1 критерій "П", тобто те, що товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди.

Так, за результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, митним органом встановлено, що в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "Мозирьсоль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, митний орган стверджує, що при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому в сертифікаті походження СТ-1 в графі 9 вказано критерій "П".

Відтак, на думку Вінницької митниці, згідно із пунктами 9.1 та 5.1 Правил сертифікати форми СТ-1 не можуть визнаватися митним органом для цілей надання товару режиму вільної торгівлі.

Після отримання карток відмови позивачем здійснено митне оформлення вказаного товару без застосування режиму вільної торгівлі, що, за посиланням позивача призвело до надмірної сплати митних платежів у розмірі 12958,90 грн.

Вказуючи на необґрунтованість позиції відповідача щодо не підтвердження позивачем країни походження товару, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування карток відмови Вінницької митниці у митному оформленні товару: від 03.06.2014 №401090000/2014/00052, від 10.06.2014 №401090000/2014/00055, від 10.06.2014 №401090000/2014/00056, від 17.06.2014 №401090000/2014/00059, від 19.06.2014 №401090000/2014/00060 , від 19.06.2014 №401090000/2014/00061, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для невизнання сертифікатів форми СТ-1 для підтвердження країни походження товару та надання товарам режиму вільної торгівлі. Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що ввезений позивачем товар відповідно до Правил є вважається таким, який було цілком вироблено на території держави-учасниці Угоди.

Задовольняючи позов в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що така сплата зумовлена протиправним невизнанням органом доходів і зборів сертифікатів про походження товару форми СТ-1.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності карток відмови, у той же час вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту порушених прав позивача шляхом задоволення вимоги про стягнення.

Відповідно до частини першої статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частинами шостою, сьомою статті 36 Митного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18 жовтня 2011 року та ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30 липня 2012 року №5193-VI.

Відповідно до частини першої статті 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 4 Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.

Пунктом 6.1 розділу 6 Правил передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Згідно з пунктом 9.1 Правил сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, зокрема, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Так, пунктом 2.1 Правил встановлено, що країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Пунктом 2.3 Правил передбачено, що для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки).

За змістом пункту 2.4 Правил у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - "Критерій походження", зазначається критерій походження товарів: "П" - товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди; "Д1905" - товар, підданий достатній обробці (переробці), із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905; "К" - товар, країна походження якого визначена на основі кумулятивного принципу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у графі 9 сертифікатів форми СТ-1 в якості критерію походження товару зазначено "П", тобто вказано, що товар цілком вироблений в державі - учасниці Угоди.

Позиція органу доходів і зборів щодо необхідності застосування при визначенні країни походження критерію достатньої обробки (переробки) ґрунтується на тому, що при виробництві товару - солі повареної, позивачем використовувалась сировина - сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки, яка, на думку органу доходів і зборів підпадає під поняття іноземної.

У той же час, відповідачем на враховано, що Киргизька Республіка є учасником Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.

Відповідно до пункту 2.5 Правил для цілей визначення країни походження товарів відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) матеріали, що походять з держав - учасниць Угоди відповідно до цих Правил, не розглядаються як матеріали іноземного походження та прирівнюються до тих, що походять із країни, у якій вироблено кінцевий товар.

Згідно з пунктом 9.3 цих Правил сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку митного органу невідповідності виданих позивачеві сертифікатів форми СТ-1 вимогам Правил, зокрема, щодо відповідності товару критеріям походження, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності карток відмови Вінницької митниці у митному оформленні товару від 03.06.2014 №401090000/2014/00052, від 10.06.2014 №401090000/2014/00055, від 10.06.2014 №401090000/2014/00056, від 17.06.2014 №401090000/2014/00059, від 19.06.2014 №401090000/2014/00060 , від 19.06.2014 №401090000/2014/00061.

У той же час, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, колегія суддів вказує на помилковість судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення вимоги про стягнення з Державного надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість в розмірі 12958,90 грн.

У вказаній частині суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни судових рішень.

Згідно з вимогами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, змінену постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість в розмірі 12958,90 грн. та в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" судового збору в розмірі 182,70 гривень.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, змінену постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року залишити без змін.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: