ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року К/800/8984/15(К/800/10890/15)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі № 638/13898/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі

м. Харкова (далі - Управління)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Управління про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 15 квітня 2009 року по 12 квітня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеної на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсії державного службовця з урахуванням довідок Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів від 9 січня 2014 року №1/20-30-05-50 та №2/20-30-05-50.

Зобов'язано відповідача з 12 лютого 2014 року провести ОСОБА_4 перерахунок раніше призначеної пенсії з врахуванням нарахованих та виплачених сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких проводилось відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду України, згідно довідок від 9 січня 2014 року №1/20-30-05-50 та № 2/20-30-05-50 та провести відповідні виплати.

Сторони, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером та з 15 квітня 2009 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». При призначенні пенсії відповідачем не було враховано до заробітку для обчислення пенсії отримані позивачем в період роботи суми матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку за 2008 та 2009 роки, премій, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи.

При зверненні до відповідача із заявою від 16 квітня 2014 року, ОСОБА_4 отримала відмову у зміні розміру пенсії згідно нових довідок Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів від 9 січня 2014 року №1/20-30-05-50 та №2/20-30-05-50 про складові заробітної плати, з урахуванням вказаних складових заробітної плати, на які нараховано та з яких утримано страхові внески.

Відповідно до частин 2, 5 статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній, на час призначення пенсії позивача) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні ви

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку за 2008 та 2009 роки, премії, надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28 травня 2013 року №21-97а13 та від 04 березня 2014 року №21-3а14.

Враховуючи, що в даних спірних правовідносинах перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно та повно дослідив матеріали справи, проте помилково не включив до суми виплачених компенсацій за невикористані відпустки, премій, надбавок за високі досягнення у праці або виконання особливо важкої роботи, з яких було сплачено страхові виплати, але включив матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, вимоги щодо виплати якої, позивачем не заявлялись взагалі.

Крім того, ОСОБА_4 в касаційній скарзі зазначає, що однією із вимог її позовної заяви було зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії виходячи з розрахунку 85% заробітної плати державного службовця, оскільки стаж державної служби позивача складає понад 15 років, проте суд апеляційної інстанції не зазначив цього у резолютивній частині свого рішення, що є підставою для постановлення судом додаткового рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії виходячи із конкретних сум, оскільки функція визначення конкретного розміру пенсійних виплат є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, а суд не має повноважень виконувати такі функції.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо таке є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з 12 лютого 2014 року провести ОСОБА_4 перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку за 2008 та 2009 роки, премій, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, з яких проводилось відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду України, згідно довідок №1/20-30-05-50, № 2/20-30-05-50 від 9 січня 2014 року та провести відповідні виплати».

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.