ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/52227/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2011р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визнання протиправним рішення про призначення пенсії №1951 від 06.04.2011р. та зобов'язання призначити пенсію відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.09.2010р.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2011р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012р., позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним рішення УПФУ в Приморському районі м.Одеси № 1951 від 06.04.2011р. про відмову у призначенні пенсії позивачу.

Зобов'язано УПФУ в Приморському районі м. Одеси призначити позивачу пенсію за статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.12.2010р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач має сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., інваліда з дитинства, що підтверджується висновком ЛКК № 22 від 23.09.2004р. та № 63 від 30.05.2006р.

У грудні 2010 року позивач звернулась до УПФУ в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, із заниженням пенсійного віку відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням № 1951 від 06.04.2011р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки її дитина вперше визнаний інвалідом з дитинства у 13 років, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач досягла 50 років, має 15 років страхового стажу, а тому має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (затвер. постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1) визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

З матеріалів справи вбачається, що син позивача ОСОБА_2 визний інвалідом з дитинства у тринадцятирічному віці, а тому позивач мала надати територіальному управлінню Пенсійного фонду України висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Оскільки судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ця дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, а тому правові підстави для визнання протиправною відмови УПФУ в Приморському районі м. Одеси щодо дострокового призначення позивачу пенсії за віком відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 27.05.2014р. (справа № 21-133а14) та від 02.12.2014р (справа №21-534а14).

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2011р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012р. у даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.М. Кочан

С.С. Пасічник