ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2015 року м. Київ К/800/12197/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Федоров М.О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013
у справі № 2а/0570/15102/2012
за позовом публічного акціонерного товариства "Машзавод" (далі - Товариство)
до Інспекції
та Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - Управління)
про зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про зобов'язання Інспекцію надати Управлінню висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 500 728 грн., що підлягає відшкодуванню Товариству з бюджету, та включити позивача до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування зазначеної суми з направленням цього висновку до вищестоящого податкового органу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 500 728 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ; в решті позову відмовлено.
Судові акти зі спору мотивовані посиланням на рішення суду в адміністративній справі № 2а/0570/1916/2012, яким визнано протиправним зменшення платникові належної йому до відшкодування суми ПДВ у розмірі 500 728 грн. Водночас суди дійшли висновку про невідповідність заявлених позовних вимог матеріально-правовому способу захисту порушеного права платника, яке підлягає відновленню шляхом безпосереднього стягнення з бюджету належних йому сум.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на правомірність податкового повідомлення-рішення, яким Товариству зменшено оспорювану суму бюджетного відшкодування.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити ухвалені у справі судові рішення з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з березня 2009 року по квітень 2011 року. За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 19.08.2011 № 690/23-2/14310336 та прийнято податкові повідомлення-рішення, якими Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірах 509 435 грн. та 409 689 грн., відповідно.
За наслідками оскарження платником зазначених актів індивідуальної дії в судовому порядку постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2012 у справі № 2а/0570/1916/2012 їх було скасовано в частині зменшення платникові суми бюджетного відшкодування ПДВ на 500 728 грн. Вказана постанова набрала законної сили за наслідками її перегляду в апеляційному порядку (ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2012 у справі № 2а/0570/1916/2012 залишено без змін).
Втім на час подання цього позову оспорювану суму ПДВ не було повернуто позивачеві з бюджету.
До 01.01.2011 порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, був врегульований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексу України (далі - ПК), який набрав чинності з 01.01.2011.
Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За правилами пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 цієї ж статті Кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.
При розгляді справи № 2а/0570/1916/2012 адміністративним судом було досліджено підстави виникнення у податковому обліку Товариства від'ємного значення ПДВ у розмірі 500 728 грн. та перевірено дотримання платником вимог податкового законодавства при його формуванні.
У ході вирішення даного спору Інспекцією зазначені обставини не заперечувалися, докази на їх спростування не подавалися. А відтак з огляду на положення частини першої статті 72 КАС зазначені обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.
У той же час колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано у статті 200 ПК.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК).
Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.
Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.
Аналізовані норми матеріального права свідчать на користь висновку про те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК і Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.
Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
За таких обставин рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, яка фактично і була заявлена Товариством у даному позові.
Наведене цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в його постанові від 16.09.2015 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка в силу частини першої статті 2442 КАС є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить наведені норми права.
Оскільки суди неправомірно змінили обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення шляхом задоволення законних вимог Товариства.
В частині відмови у позові судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, в зв'язку з чим підстав для надання правового аналізу відповідним висновкам судів не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити частково.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а/0570/15102/2012 змінити шляхом викладення абзацу другого пункту 1 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012 у такій редакції:
«Зобов'язати Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Донецькій області висновок щодо суми ПДВ у розмірі 500 728 грн., яка підлягає відшкодуванню публічному акціонерному товариству "Машзавод" з Державного бюджету України».
3. В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а/0570/15102/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова М.О. Федоров