ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/8518/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки на час проведення повного розрахунку з позивачем, не було судового рішення, яким стягнуто частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків, то ця сума не була нарахована та виплачена, а суд не може перебрати на себе таку функцію.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів виходячи з наступного.

Судами встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь позивача частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 7 грудня 2010 року по 27 вересня 2012 року в сумі 633,36 грн. Ці кошти були виплачені позивачу 25 травня 2015 року.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Статтею 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

При цьому зазначені нормативні акти не містять будь-якого обмеження для нарахування такої компенсації залежно від порядку виплати сум доходу - добровільного чи судового.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 30 березня 2016 року року у справі № 6-58цс16 та від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до положень цієї норми, зокрема пункту 4 частини другої, та з урахуванням вимог, викладених у статтях 21, пункті 4 частини четвертої статті 105, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів лише на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, або у випадках, передбачених законом. В решті суд повинен визнати дії, рішення або бездіяльність неправомірними і зобов'язати відповідача провести певні нарахування та виплату належних сум згідно із законом, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання покладається обов'язок по здійсненню компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), тому адміністративний суд не вправі перебирати на себе ці повноваження.

У зв'язку з наведеним, рішення судів слід скасувати та позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 94, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 7 грудня 2010 року по 27 вересня 2012 року в сумі 633,36 грн.

Зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасне нарахування та виплату заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 7 грудня 2010 року по 27 вересня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман