ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2016 р. м. Київ К/800/17160/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року

у справі № 814/191/16

за позовом ОСОБА_1

до Корабельного районного суду м. Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корабельного районного суду м. Миколаєва, ТУ ДСА України в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати незаконною відмову голови Корабельного районного суду м. Миколаєва у видачі наказу про виплату йому вихідної допомоги;

- визнати незаконною відмову голови Корабельного районного суду м. Миколаєва, яка викладена у листі від 03 лютого 2016 року №5/2-108/16 щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат;

- зобов'язати голову Корабельного районного суду м. Миколаєва видати наказ про виплату позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат;

- зобов'язати ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ТУ ДСА України в Миколаївській області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12 квітня 1976 року ОСОБА_1 працював на посаді народного судді Жовтневого районного народного суду, з 21 червня 1982 року народним суддею Корабельного районного народного суду м. Миколаєва, а з 11 травня 2000 року обраний суддею Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Позивач звернувся до Вищої ради юстиції України 29 листопада 2013 року з заявою про внесення до Верховної Ради України подання про його звільнення у відставку з посади судді Корабельного районного суду м. Миколаєва, яка отримана 02 грудня 2013 року.

Вищою радою юстиції України 24 грудня 2013 року прийнято рішення №1522/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Корабельного районного суду м. Миколаєва, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-VІІІ позивача звільнено з посади судді Корабельного районного суду м. Миколаєва, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу голови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року №49-О позивача виключено зі штату суду та виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

21 січня 2016 року позивач звернувся до відповідачів із заявою щодо нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листами від 27 січня 2016 року та 03 лютого 2016 року відповідачі відмовили в задоволенні заяви позивача, посилаючись на Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що надавала судді право на вихідну допомогу при виході у відставку.

Вважаючи свої права порушеними у зв'язку із невиплатою Корабельним районним судом м. Миколаєва вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому таку допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з того, що реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Також, реалізація права позивача на відставку, яка здійснювалася шляхом подання останнім заяви до Вищої ради юстиції з подальшим направленням подання про звільнення до Верховної ради України, мали місце до набрання чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» було виключено статтю136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно частин 1, 3, 4 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до частин 2, 6 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року).

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, згідно частини 2 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

Проте, доказів оскарження позивачем до Вищого адміністративного суду України бездіяльності Верховної Ради України, що виразилась у несвоєчасному розгляді заяви ОСОБА_1 про відставку, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки відповідачі при розгляді заяви про виплату вихідної допомоги позивачу, діяли з дотриманням вимог передбачених Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального прав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Корабельного районного суду м. Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський