ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2016 року м. Київ К/800/44412/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернопіль на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ,,Текстерно" до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання дій і розрахунку невірними, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання дій і розрахунку невірними.
Просив суд визнати неправомірними дії по виставленню до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в частині пенсій, призначених пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з серпня 2014 року в частині відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі по виставленню до відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за серпень 2014 року по пенсіонерах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 протиправними. Визнано протиправним та скасувано розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з серпня 2014 року в частині відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по пенсіонерах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на загальну суму 9153 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) гривні 04 (чотири) копійки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року апеляційні скарги позивача та відповідача залишено без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ВАТ "Текстерно" зареєстроване як юридична особа, відповідач взятий на облік в УПФУ в місті Тернополі платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі проведено та направлено позивачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з серпня 2014 року по 97 пенсіонерах на суму 104417 грн. 99 коп. Вказаний розрахунок, серед іншого, містить повні відомості про осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах, дату призначення пенсії та дату досягнення пенсійного віку, відповідний стаж роботи на даному підприємстві, що враховано при обчисленні плати, а також частку плати до Пенсійного фонду підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Під час судового розгляду у суді першої інстанції було встановлено, що не підлягають до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсії на суму 103 грн. 03 коп. по ОСОБА_12, які помилково включені в розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з серпня 2014 року, що визнано і не заперечується позивачем.
Частково задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», суд першої інстанції виходив із того, що УПФУ в місті Тернополі неправомірно та безпідставно визначались суми для відшкодування ВАТ "ТО "Текстерно" фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонерах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки данні особи досягли до 27 квітня 2013 року пенсійного віку встановленого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи з наступного.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 5 вказаного Закону виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Згідно з пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Виходячи із положень пунктів "б" - "з" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Згідно зі статтею 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Аналогічний пенсійний вік для жінок був передбачений і статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Проте Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Наведені положення Закону є імперативними, неконституційними не визнавались. Отже, після набрання чинності Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI стаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стала суперечити статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і не підлягала застосуванню.
Станом на 01 жовтня 2011 року (час набрання чинності статтею 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону від 08 липня 2011 року № 3668-VI) зазначені особи не досягнули пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 28 квітня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 квітня 2013 року № 184-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску", яким відсилочну норму на статтю 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що містилася в абзаці 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", замінено на статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, виходячи із того, що зазначені особи не досягнули пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону від 08 липня 2011 року № 3668-VI, то у підприємства залишався обов'язок відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку цим особам пільгової пенсії.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення яким у цій частині відмовити у позові, у решті рішення першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року скасувати.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. У решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
Ю.К. Черпак