ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/4773/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року

у справі № 804/16356/13-а

за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування вимог,

встановив:

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «СхідГЗК») звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати п. 3 обов'язкових вимог Інспекції № 04-05-05-15/11391 від 16 вересня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, позов задоволено, скасовано спірний пункт вимоги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, вимога відповідача ґрунтується на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про її скасування.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, зокрема, що Інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «СхідГЗК та його структурних підрозділів за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2013 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 09 серпня 2013 року № 05-25/5.

16 вересня 2013 року Інспекція на підставі вказаного акту ревізії складено лист-вимогу № 04-05-05-15/11391 «Про усунення виявлених фінансових порушень», відповідно до п. 3 якого в ході проведеної ревізії на Новокостянтинівській і Інгульській шахтах встановлено, що Підприємству нанесено збитки у загальній сумі 4562040,18 грн.:

- внаслідок пропуску терміну пред'явлення вимог до контрагентів-боржників та невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості що призвело до спливу строку позовної давності та позбавлення підприємства права на вимогу належного виконання боржниками зобов'язань, передбачених договорами у загальній сумі 2423386,64 грн., що є порушенням ст.ст. 256, 257, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України, ст. 193, ст. 224 ГК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Мінфіну України від 08.10.99 р. № 237;

- внаслідок ненарахування та невідображення в обліку ДП «СхідГЗК» штрафних санкцій та пені за несвоєчасне та неякісне виконання умов договорів по постачанню товарів у загальній сумі 2138653,54 грн., чим порушено ст.ст. 509, 526, ч. 1 ст.ст. 172, 610 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, п.п. 5, 8, 21 П(С)БО № 15 «Дохід», затверджений Наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290.

У зв'язку з цим позивачу пред'явлено такі вимоги:

- стягнути з осіб, винних у безпідставному неподанні позовної заяви до суду, шкоду в сумі 4562040,18 грн. у порядку, встановленому законодавством;

- в подальшому забезпечити облік та своєчасне вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та належних за договорами штрафних санкцій у разі їх несвоєчасного та неякісного виконання у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Позивач, не погодившись з наведеним пунктом письмової вимоги про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності п. 3 вимоги органу державного фінансового контролю через його невідповідність законодавству.

Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю (органу контрольно-ревізійної служби) надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «СхідГЗК». При цьому оскаржуваний пункт вимоги органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Зважаючи на те, що такий пункт вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковим до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж може бути зазначений у вимозі, спірний пункт 3 вимоги Інспекція, викладений в листі від 16 вересня 2013 року № 04-05-05-15/11391 не суперечать вимогам закону, тому не підлягає скасуванню.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: