ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/53463/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про перерахунок розміру пенсії за віком з 16 березня 2015 року, зарахувавши до загального трудового стажу період, на який він був відсторонений від виконання покладених на нього трудових обов'язків з 02 березня 2002 року по 22 вересня 2004 року, зарахувати до його трудового стажу у потрійному розмірі час тримання позивача під вартою з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року та з 01 березня 2004 року по 17 вересня 2004 року. Крім цього, просив зарахувати для визначення величини пенсії відшкодовану йому матеріальну та моральну шкоду в сумі 185 191 грн. 25 коп., стягнуту за рішенням суду.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_2 період, на який він був відсторонений від виконання покладених на нього обов'язків з 02 березня 2002 року по 22 вересня 2004 року, відповідно до ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2008 року, здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії за віком з 16 березня 2015 року відповідно до здійсненого перерахунку трудового стажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2015 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення, у частині відмови у задоволенні позову, та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач під час розгляду порушеної відносно нього кримінальної справи перебував під вартою з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року та з 01 березня 2004 року по 17 вересня 2004 року.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2008 року визначено розмір завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої наслідок втраченої заробітної плати через незаконне відсторонення від займаної посади по основному місцю роботи та від роботи за сумісництвом в сумі 78841, 35 грн; внаслідок втрати заробітної плати через перебування під вартою в сумі 927,46 грн; внаслідок витрат на проїзд для ознайомлення з матеріалами справи та для участі в судових засіданнях в сумі 220 грн, внаслідок вилучення та неповернення органами дізнання коштів в сумі 202,44 грн, внаслідок роботи адвоката в сумі 5000 грн. Визначено розмір завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, засудженням та триманням під вартою в розмірі 100000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 185191,25 грн.. Зараховано до загального трудового стажу ОСОБА_2 період, протягом якого він не працював в зв'язку з відстороненням від роботи, а саме: з 02 березня 2002 року по 22 вересня 2004 року.

14 березня 2015 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, розрахунок стажу роботи позивача та розмір пенсії відповідачем здійснено без урахування ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що пенсія призначена позивачу за його заявою від 16 березня 2015 року з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на час призначення пенсії. Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періоду перебування в місцях позбавлення волі, судами встановлено, що позивачем не сплачені страхові внески, а тому відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час виплати позивачу матеріальної і моральної шкоди) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) в системі персоніфікованого обліку відсутні дані щодо сплати страхових внесків із одержаної позивачем 28 липня 2008 року суми матеріальної шкоди.

Таким чином, аналізуючи норм Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судами зроблено обґрунтований висновок про те, що ними не передбачено включення сум відшкодованої матеріальної шкоди до сум виплат (доходу), на які нараховуються страхові внески. Таким чином, вказані суми не можуть бути включені до доходу для обчислення пенсії.

Що стосується позовних вимог про зарахування до трудового стажу позивача у потрійному розмірі час тримання його під вартою з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року та з 01 березня 2004 року по 17 вересня 2004 року судами зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частини з тих підстав, що пенсію позивачу призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено зарахування стажу у потрійному розмірі.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необґрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто з урахуванням положень статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як встановлено судами позивач був притягнутий до кримінальної відповідальності у зв'язку з незаконними діями органів досудового слідства та перебував від вартою з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року, а також з 01 березня 2004 року по 17 вересня 2004 року.

Таким чином, частина періоду тримання позивача під вартою мало місце до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року, отже з урахуванням вимог частини 4 статті 24 даного закону та відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказаний період підлягає зарахуванню до стажу у потрійному розмірі.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у частині позовних вимог про зарахування ОСОБА_2 стажу у потрійному розмірі за період з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області зарахувати до стажу ОСОБА_2 період з 16 січня 2002 року по 08 лютого 2002 року у потрійному розмірі.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак