ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/7520/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я.,Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року

у справі № 495/6137/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в особі узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів

третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправними дій та нечинним акта

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в особі узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів (далі - Комісія), третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправними дій щодо розгляду заяви ОСОБА_3 та складання акта від 15.04.2014; визнання нечинним акта Комісії від 15.04.2014.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову повністю.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Комісією розглянуто земельний спір за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт від 15.04.2014 щодо розгляду земельного спору за вказаною адресою (далі - Акт).

У Акті зазначено наступне: «Між сусідами загального двору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 існує суперечка. Суть спору полягає в тому, що гр. ОСОБА_2 встановив ворота, зачинив їх на ключ, заблокувавши тим самим проїзд, прохід на землі загального користування. З 2004 року гр. ОСОБА_3 не має доступу до частини свого будинку для його обслуговування. З того ж часу не обслуговується вигрібна яма для каналізаційних відходів та гр. ОСОБА_3 змушена нею не користуватись. При виїзді комісії на місце гр. ОСОБА_2 вдома був відсутній, або не вважав за потрібне спілкуватися з членами комісії, тому вислухати його сторону не було можливості. Таким чином, проаналізувавши ситуацію, комісія дійшла наступного висновку: гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1. Форма власності - спільна часткова. Земельна ділянка під даним домоволодінням не приватизована та знаходиться в комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради. Порядок землекористування в загальному дворі не визначений. Тому, комісією вирішено розв'язати дане питання шляхом перенесення воріт, встановлених гр. ОСОБА_2 в глиб двору. Також, рекомендовано гр. ОСОБА_2, відповідно п. «е» ст. 91 Земельного кодексу України, не порушувати прав землекористувачів і власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства».

Також судами попередніх інстанцій установлено, що Білгород-Дністровською міською радою Одеської області прийнято рішення від 12.07.2012 № 390-VI про утворення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів в складі згідно з Додатком 1. Затверджено Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів (додаток 2, далі - Положення). Доручено виконавчому комітету Білгород-Дністровської міської ради затвердити персональний склад узгоджувальної комісії та дозволити внесення змін до складу у випадках зміни персонального складу працівників виконавчих органів.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Положення узгоджувальна комісія колегіальний орган, утворений Білгород-Дністровською міською радою відповідно до її повноважень, передбачених Земельним кодексом України в галузі земельних відносин. Узгоджувальна комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», чинними рішеннями міської ради, іншими нормативно-правовими актами та даним Положенням.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 Положення узгоджувальна комісія відповідно до Земельного кодексу України та в межах своєї компетенції розглядає земельні спори на території м. Білгород-Дністровського щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Основним завданням узгоджувальної комісії є врегулювання земельного спору між суміжними землекористувачами.

Приписами пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Положення передбачено, що засідання узгоджувальної комісії проводиться у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї із сторін у тижневий термін з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених осіб, які не пізніше як за 3 дня до дня засідання узгоджувальної комісії повідомляються секретарем узгоджувальної комісії про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання за умови відсутності однієї із сторін, розгляд спору переноситься. Повторне відкладення розгляду земельного спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 Положення засідання узгоджувальної комісії вважається правомочним, якщо в ньому беруть не менше половини її складу. Розгляд спору з приводу суміжного землекористування здійснюється узгоджувальною комісією в межах своєї компетенції при умові дотримання вимог, вказаних в цьому Положенні, щодо оформлення в повному обсязі необхідних документів. Висновок узгоджувальною комісією приймається за результатами розгляду земельного спору простою більшістю голосів від складу комісії і заноситься до протоколу засідання. Висновок узгоджувальної комісії дійсний 1 рік.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, а Комісія під час розгляду заяви ОСОБА_3 діяла згідно з вимогами чинного законодавства України. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні земельного спору з приводу суміжного землекористування Комісією додержано вимоги акту, який є обов'язковим в керуванні Комісією в своїй діяльності, зокрема, щодо наявності підстав для вирішення спірного питання, зібрання правомочного складу органу, враховуючи, що позивачем фактично не заперечується повідомлення останнього про вирішення земельного спору у розумінні Положення, а відсутність позивача під час його вирішення не є підставою для Комісії залишити без розгляду або без вирішення відповідне звернення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини третьої статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Приписами статті 159 Земельного кодексу України передбачено, що земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не установлено наявності офіційної згоди ОСОБА_2 на розгляд спірного земельного питання за його відсутності, колегія суддів дійшла висновку про те, що Комісія зобов'язана була при першому вирішенні такого спору перенести його розгляд. Водночас, суди в порушення вимог статей 70, 71 КАС України не встановили на підставі належних доказів факт повідомлення позивача про час і місце розгляду спору, а лише зіслались на відсутність з боку позивача заперечень щодо отримання ним відповідного повідомлення.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що під час розгляду земельного спору між позивачем і третьою особою Комісія діяла з порушенням визначеного законодавством порядку щодо розгляду таких питань, зокрема в частині забезпечення вимог статті 160 Земельного кодексу України, якою передбачено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Водночас, беручи до уваги те, що за результатами розгляду земельного спору Комісія прийняла Акт, який містить відповідний висновок та яким вирішено земельний спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по суті, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаний Акт фактично є рішенням органу місцевого самоврядування, прийнятим відповідно до положень статті 159 Земельного кодексу України та обов'язковим до виконання сторонами спору. При цьому, на думку суду, назва такого рішення (Акт) не може бути підставою для відмови у позові щодо визнання його протиправним.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що такий спосіб захисту (вимога про визнання Акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, Акт у цій справі підлягає скасуванню як протиправний, оскільки прийнятий Комісією хоч і в межах повноважень, проте з порушенням визначеної законодавством процедури без урахування прав позивача, зокрема на участь у розгляді земельного спору з наданням відповідних пояснень і доказів.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року в цій справі скасувати, прийнявши нове рішення - про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними дії Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в особі узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_3 та складання акта від 15 квітня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати акт (рішення) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 15 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель