ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2016 р. К/800/22406/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Заїки М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 26 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року по справі № 53/3117/14-а (2а-653/1/15)

за позовом ОСОБА_4

до Державної виконавчої служби України,

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції

у Херсонській області,

Головного державного виконавця Відділу примусового виконання

рішень Державної виконавчої служби України Каращук

Катерини Леонідівни

про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання

вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії. Просив суд визнати протиправними дії державного виконавця, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 6 жовтня 2014 року, зобов'язати Державну виконавчу службу України виконати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 24 липня 2006 року.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 30 травня 2012 року, зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження, зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області виконати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 24 липня 2006 року.

На виконання вказаних судових рішень Генічеським районним судом Херсонської області 19 листопада 2013 року видано виконавчий лист.

16 січня 2014 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП№41487214 та зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 7 грудня 2009 року та зобов'язано виконати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 24 липня 2006 року.

Судами встановлено, що державним виконавцем 5 червня 2014 року, 17 липня 2014 року направлялася вимога про примусове виконання та було здійснено перевірку виконання постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з невиконанням вказаних вимог, державним виконавцем постановами від 17 липня 2014 року та від 6 жовтня 2014 року на боржника у виконавчому провадженні накладено штраф у сумі 680 грн. та 1360 грн.

В подальшому, у відповідності до частини 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем внесено подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судових рішень.

Оскільки боржником рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист в добровільному порядку не виконано, а після здійснення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового характеру виконати рішення без участі боржника неможливо, державним виконавцем Каращук К.Л. відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Права й обов'язки державного виконавця при виконанні судового рішення встановлено статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 1-3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Отже, накладення штрафу за невиконання судового рішення є заходом примусу майнового характеру, яким спрямовано на стимулювання боржника до вчинення активних дій щодо виконання судового рішення.

Тобто, накладення штрафу є видом відповідальності за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання та за його невиконання без поважних причин, але не є самостійною виконавчою дією.

З досліджених судами матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не вчинялося дій, спрямованих на виконання постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 24 липня 2006 року, а лише застосовано санкції за не виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження ВП№41487214, необхідність скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 6 жовтня 2014 року.

Решта позовних вимог не може бути задоволена, оскільки, законом встановлено окремий порядок виконання судових рішень, який виключає можливість зобов'язання виконати судове рішення новим судовим рішенням.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 26 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни від 6 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП№41487214.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Заїка М.М.

Рецебуринський Ю.Й.