ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/29812/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 березня 2015 року на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення штрафу,

встановила:

У жовтні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення штрафу.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області 17.07.2014 відкрито виконавче провадження №44068418 по виконанню виконавчого листа №2-а-4419 виданого 31.03.2014 Шевченківським районним судом м. Чернівці про зобов'язання УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці здійснити нарахування та виплатити у відповідності до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 ОСОБА_2 державну соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 05.03.2011 по день припинення права на таку допомогу, з урахуванням виплачених сум.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях 05.08.2014 повідомлено відповідача, що на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-4419 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2, однак виплату не проведено з ув'язку відсутністю коштів.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області 05.08.2014 винесено постанову №44068418 про накладення штрафу на боржника у розмірі 850,00 грн. за невиконання рішення суду у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання.

У зв'язку з повторним невиконанням рішення суду державним виконавцем 04.09.2014 відповідно до статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду в повному обсязі.

Вважаючи такі дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області протиправним, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях звернулось до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою і другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

Отже, невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.05.2015 №667/4594/14-а та постанові від 27 жовтня 2015 року №21-4532а15.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення штрафу - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях задовольнити.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 05.08.2014 №44068418 про накладення штрафу.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф.Загородній

М.М. Заїка