ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/28355/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (далі - УПФ), в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії в порядку статей 40, 42 від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та виключити (оптимізувати) із розрахунку її заробітної плати періоди за її вибором.

В обґрунтування позову посилалась на те, що у відповідності до вимог зазначеного Закону має право на виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, при врахуванні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Тому вважаючи відмову УПФ у такому виключенні протиправною і такою, що порушує її законні права та інтереси, просила про задоволення позову.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, позов задоволено, визнано неправомірною відмову та зобов'язано відповідача виключити (оптимізувати) із розрахунку заробітної плати (доходу) періоди заробітної плати позивача: березень 1995 року, травень 1995 року, вересень 1997 року, з 1 листопада 1997 року по 28 лютого 1998 року, квітень 1998 року, липень 1998 року, з 1 вересня 1998 року по 30 квітня 1999 року, з 1 серпня 1999 року по 31 жовтня 2000 року, з 1 грудня 2000 року по 31 травня 2001 року, з 1 липня 2001 року по 31 травня 2003 року, з 1 вересня 2003 року по 31 жовтня 2003 року, грудень 2003 року, лютий 2004 року, листопад 2004 року, квітень 2005 року, грудень 2005 року (далі - спірні періоди заробітної плати).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що згідно вимог статті 40 Закону № 1058-IV позивач має право на виключення (оптимізацію) спірних періодів заробітної плати за будь які 60 місяців роботи, але не більше 10 % тривалості страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, за своїм вибором.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 з 30 серпня 1979 року по теперішній час працює в Хмельницькому торговельно-економічному коледжі. Страховий стаж позивача на період звернення до пенсійного органу складав 43 роки 10 місяців 1 день.

Спір сторін за своєю суттю зводиться до визначення права позивача на виключення з періоду її страхового стажу до 60 календарних місяців, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, при врахуванні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Так, у відповідності абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV (в редакції спірного періоду) встановлено, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Враховуючи викладене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для виключення вказаних позивачем періодів страхового стажу при розрахунку середньомісячного заробітку для нарахування пенсії, оскільки це суперечитиме положенням статті 40 Закону № 1058, якою передбачено, що періоди страхового стажу виключаються підряд.

Оптимізувати бажаний позивачем період є неможливим так як такий виходить за межі строку, визначеного чинним законодавством.

При цьому, виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, відноситься виключно до визначення страхового стажу, передбаченого абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону. Дана норма визначає період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, що до суті спору сторін не відноситься.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало