ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/28100/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчансьокму районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчансьокму районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмову щодо зарахування пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 22.01.1986 по 30.12.1992 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з моменту призначення пенсії.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано зарахувати до трудового стажу позивача період роботи в районах Крайньої Півночі з 22.01.1986 по 30.12.1992 на пільгових умовах із розрахунку один рік за один рік і шість місяців і здійснити перерахунок призначеної пенсії з 05.09.2014.

Управління Пенсійного фонду України в Богородчансьокму районі Івано-Франківської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Перевіривши наведені доводи касаційної скарги, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт машиністом піднаймача вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру з 22.01.1986 по 30.12.1992 в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

У довідці Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ "Укрнафта" від 13.02.2015 року №10-199 про вказані періоди роботи позивача зазначено, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась в режимі 15 робочих днів в місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по 12 год. за добу, з урахуванням часу в дорозі, і з таким же періодом відпочинку за місцем постійного проживання з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу. Також зазначено, що до заробітної плати позивачу виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка та надавались додаткові відпустки.

Пенсію позивачу за віком призначено з 08.02.2011 з зарахуванням спірного періоду роботи в одинарному розмірі.

На звернення ОСОБА_2провести перерахунок його пенсії із зарахуванням періоду роботи з 22.01.1986 по 30.12.1992 в півторакратному розмірі, Управління Пенсійного фонду України в Богородчансьокму районі Івано-Франківської області листом від 26 вересня 2014 року повідомило позивача про відсутність для цього підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а період роботи в зазначений період підтверджується трудовою книжкою та довідками, а отже, відповідач неправомірно не врахував стаж роботи у пільговому обчислені з посиланням, що не були надані строкові трудові договори, оскільки це суперечить приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак з такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови №148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що робота позивача вахтовим методом по 15 днів на місяць у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором із підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №338/1079/14-а.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчансьокму районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

А.Ф.Загороднього