ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/6537/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Логвиненко А.О

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі

за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (надалі - Інспекція)

до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

(надалі - ДП "Чернігівський облавтодор")

про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Інспекція звернулась з позовом про зобов'язання відповідача виконати пп. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 п. 2 повністю, а пп. 2.4 п. 2 в частині невиконаних вимог вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 18 грудня 2012 року № 25-06-18-14/9879.

В обґрунтування позову вказала на те, що ДП "Чернігівський облавтодор" не забезпечило виконання обов'язкової вимоги Інспекції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року позов задоволено. Зобов'язано ДП "Чернігівський облавтодор" виконати підпункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 пункту 2 повністю, а підпункт 2.4 пункту 2 в частині невиконаних вимог (стягнути з підрядних організацій кошти в сумі 60 789,21 грн., а у разі неможливості, відшкодувати збитки за рахунок винної особи, якою допущено незаконні витрати, шкоду в порядку та в розмірах передбачених ст.ст.130-136 КЗпП) вимоги від 18.12.2012 № 25-06-18-14/9879.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Чернігівський облавтодор" звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа розглядається в письмовому провадженні з огляду на неявку осіб у призначене судове засідання.

Судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Чернігівський облавтодор" за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої було складено акт ревізії від 12 листопада 2012 року №25-06-21/13.

На підставі акту ревізії позивачем складено та надіслано відповідачу вимогу щодо усунення виявлених порушень від 18 грудня 2012 року № 25-06-18-14/9879, відповідно до змісту якої підприємство зобов'язано відшкодувати збитки шляхом стягнення коштів з підрядних організацій (боржників), а у разі неможливості, відшкодувати збитки за рахунок винних осіб, якими допущенні незаконні витрати, шкоду в порядку та в розмірах передбачених ст.ст. 130,136 Кодексу законів про працю України.

За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі 21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року скасувати.

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець