ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28171/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУ МВС України в Харківській області), третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів за час затримки виконання судового рішення,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). В обґрунтування вимог зазначив, що згідно з рішенням суду від 19 лютого 2009 року його поновлено на службі в органах внутрішніх справ з березня 2008 року, проте наказ про призначення його на посаду ГУ МВС України в Харківській області видало лише 02 лютого 2010 року і виплатило середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день винесення постанови суду, тобто до 19 лютого 2009 року. Посилаючись на те, що рішення суду відповідачем виконано із затримкою, просив суд визнати неправомірною бездіяльність та стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення в сумі 20227,50 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність ГУ МВС України в Харківській області відносно затримки виконання судового рішення. Стягнуто з ГУ МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення в сумі 17601,34 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з ГУ МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 19 лютого 2009 року за період з 11 листопада по 20 грудня 2009 року в сумі 2221,83 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та неправильно визначив час затримки виконання відповідачем судового рішення.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, ОСОБА_4 поновлено на службі в органах внутрішніх справ України та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18640,52 грн

На виконання судових рішень, 25 січня 2010 року ГУ МВС України в Харківській області видало наказ №6 о/с про поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України з виплатою грошового утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 18640,52 грн та з 24 березня 2008 року зарахувало його у розпорядження головного управління (том І а.с.17).

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 02 лютого 2010 року № 13 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду старшого оперуповноваженого ВКМСД Жовтневого РВ ХМУ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за період з 20 лютого 2009 року по день фактичного поновлення позивача на посаді, тобто по 02 лютого 2010 року, за вирахуванням суми, сплаченої за період з 22 грудня 2009 року по 25 січня 2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку, апеляційний суд виходив з того, що постановою суду від 19 лютого 2009 року не вирішено питання про негайне виконання цього рішення, а тому обов'язок поновити позивача на службі виник у ГУ МВС України в Харківській області після набрання цим рішенням законної сили з 10 листопада 2009 року. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 11 листопада по 25 січня 2010 року, за виключенням сплачених йому сум.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, є дві підстави для виконання судового рішення : набрання ним законної сили або це рішення підлягає негайному виконанню.

Враховуючи те, що за приписами пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року підлягає виконанню з дати набрання ним законної сили, тобто з дати ухвалення рішення апеляційним судом.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року (№ 21-63а15).

За таких обставин, суди обґрунтовано визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, проте неправильно визначили період, за який слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року відповідача зобов'язано поновити ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ України.

Такий наказ № 6 о/с ГУ МВС України в Харківській області видало лише 25 січня 2010 року.

При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що ГУ МВС України в Харківській області повинно виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду по день призначення його на посаду, тобто по 02 лютого 2010 року включно, оскільки судовим рішенням відповідача зобов'язано в першу чергу поновити ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ, що ГУ МВС України в Харківській області зробило у січні 2010 року, а наказ від 02 лютого 2010 року №13 о/с про призначення ОСОБА_4 на посаду визначає умови подальшого проходження позивачем служби.

Отже, період невиконання судового рішення відповідачем складає з 20 лютого 2009 року по 25 січня 2010 року.

Судами встановлено, що згідно з листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Харківській області від 05 лютого 2014 року №9/4-128 ОСОБА_4 виплачено 18640,52 грн за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2008 року по 19 лютого 2009 року та 1879,78 грн за невиконання судового рішення за період з 22 грудня 2009 року по 25 січня 2010 року (том ІІ а.с.48).

Згідно з довідкою від 17 вересня 2010 року №61/ФЧ-105 (том І а.с. 19) про грошове забезпечення ОСОБА_4 середньоденне грошове утримання позивача складає 56,25 грн.

Тобто, за вирахуванням суми, виплаченої йому за період з 22 грудня 2009 року по 25 січня 2010 року позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 20 лютого по 21 грудня 2009 року, що складає 17100,00 грн

Рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки та трьох процентів річних від простроченої суми, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не оспорюються.

На підставі статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 19 лютого 2009 року за період з 11 листопада по 20 грудня 2009 року в сумі 2221,83 грн скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 19 лютого 2009 року за період з 20 лютого по 21 грудня 2009 року в сумі 17100,00 грн.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак