ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/28054/13

К/800/27284/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Швеця В.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (далі - УПФ) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області (далі - Фонд) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, допомоги на поховання, адресної допомоги за касаційними скаргами представників сторін на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Фонду заборгованість по відшкодуванню витрат:

на виплату і доставку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 за період з 01 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року в розмірі 3590,00 грн.;

на виплату пенсії по інвалідності громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в сумі 17972,33 грн.;

на виплату допомоги на поховання ОСОБА_10 в розмірі 1701,33 грн. та адресної допомоги за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року, розмір якої становить 324516,16 грн.

Посилався на те, що відповідач безпідставно не прийняв до заліку зазначенні витрати, внаслідок чого виникла заборгованість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь УПФ витрати на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 1 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року в сумі 3590,00 грн., витрати на виплату пенсій по інвалідності громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в сумі 10850,53 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах представники сторін, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просять попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове, зокрема, представник позивача наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, представник відповідача про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між УПФ та Фондом на підставі списків проведено звірку витрат по особових справах потерпілих, проте при підписанні акту Фондом не прийнято до заліку і не відшкодовано за період з 01.09.2012 року по 31.01.2013 року витрати на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника ОСОБА_4 в сумі 3590,00 грн., пенсії громадянам, які отримали каліцтво за межами України, та членам їх сімей - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в сумі 17972,33 грн., допомога на поховання ОСОБА_10 в розмірі 1701,33 грн. та 324516,16 грн. адресної допомоги.

Висновок судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про стягнення з Фонду витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 1 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року, витрат на виплату пенсій по інвалідності громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також відмови в задоволенні позову про відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_10 в розмірі 1701,33 грн. та адресної допомоги за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року, відповідає дійсним обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 4 статті 25 Основ встановлено, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, пенсія по інвалідності потерпілому є страховою виплатою, яка виплачується застрахованій особі у разі настання страхового випадку.

За змістом статті 6 Основ, статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і статті 6 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплено абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV.

За правилами статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 29.12.2006 року у справі № 2-1340/2006, яке набрало законної сили 10.04.2007 року, встановлений факт перебування ОСОБА_4 на утримані свого дядька ОСОБА_11, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, у цьому рішенні зазначено, що ОСОБА_4 є інвалідом дитинства, проживав разом з матір`ю, яка також є інвалідом II групи та не працює, дідом, який помер, та ОСОБА_11 - дядьком.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про зобов'язання Фонду відшкодувати витрати на виплату пенсії по втраті годувальника в сумі 3590,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_10, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (абзац 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-XIV).

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 (далі - Порядок). Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК. Висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою.

Оскільки позивачем не було надано належних доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті ОСОБА_10 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що витрати УПФ на виплату і доставку державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», не підлягають відшкодуванню Фондом, оскільки такі витрати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та визначеного статтею 21 Закону № 1105-XIV і пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4.

Саме до такого висновку зводяться правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постановах від 14 листопада 2011 року (справа №21-346а11), від 11 червня 2012 року (справа №21-134а12), від 12 листопада 2013 року (справа №21-394а13) від 31 березня 2015 року (справа №21-2а15), які згідно зі статтею 244-2 КАС України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій допущено помилку при вирішенні вимоги про відшкодування витрат на виплату пенсій ОСОБА_8, ОСОБА_9, у зв'язку з тим, що нещасні випадки з потерпілими сталися на території Російської Федерації відповідно 21 листопада 2004 року та 22 квітня 2010 року.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами УПФ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-2а15), рішення якого відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

З огляду на викладене витрати УПФ, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві ОСОБА_8, ОСОБА_9, що сталися на території Російської Федерації, як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, висновок судів в цій частині не відповідає вимогам закону, тому судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 229 КАС України, та ухваленню нового про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області витрати на виплату і доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з 01 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року в сумі 7121,80 грн.

В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

В.В. Швець