ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/35171/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області на постанову Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про скасування рішення, -
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області звернулось до суду з позовом до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про скасування рішення ради від 28.12.2011 №326, яким внесено зміни до рішення ради від 24.06.2009 № 990 та визнано таким, що втратило чинність, свідоцтво про право власності позивача на приміщення першого та третього поверхів будівлі літ. А та будівлі літ. Б, розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка вул. Пролетарська, 5.
Позовні вимоги мотивовано тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Постановою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області із посиланнями на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради від 06.08.2002 №139 передано на баланс позивача частину будівлі колишнього дитячого садку №3 з видачею усіх необхідних правовстановлюючих документів.
У подальшому, на вказані приміщення позивачу видано та зареєстровано в БТІ свідоцтво про право власності від 28.01.2003.
У червні 2009 року 46 сесією V скликання Великоолександрівської селищної ради прийнято рішення від 24.06.2009 №990 про скасування зазначеного рішення виконкому селищної ради від 06.08.2002 №139.
Рішенням ради від 28.12.2011 № 326 до рішення від 24.06.2009 №990 внесено зміни та визнано таким, що втратило чинність, свідоцтво про право власності позивача на приміщення першого та третього поверхів будівлі літ. А та будівлі літ. Б, розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка вул. Пролетарська, 5.
Вважаючи рішення ради від 28.12.2011 № 326 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято радою обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, встановленні чинним законодавством.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з частиною шостою зазначеної статті виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
У той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконкому Великоолександрівської селищної ради від 06.08.2002 №139 у позивача виникло право власності на приміщення першого та третього поверхів будівлі літ. А та будівлі літ. Б, розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка вул. Пролетарська, 5, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності від 28.01.2003.
Колегія суддів вказує, що вносячи зміни до рішення від 24.06.2009 №990 та визнаючи таким, що втратило чинність, свідоцтво про право власності позивача на приміщення першого та третього поверхів будівлі літ. А та будівлі літ. Б, розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка вул. Пролетарська, 5, Великоолександрівська селищна рада фактично скасувала власне рішення від 06.08.2002 №139, на підставі якого вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав.
За вказаних обставин, а також зважаючи на те, що позивач як власник майна та суб'єкт правовідносин заперечував проти їх зміни або ж припинення, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанції щодо правомірності оскаржуваного рішення, оскільки зазначене прийнято за відсутності у відповідача у спірних правовідносинах необхідного обсягу повноважень на скасування власних ненормативних правових актів.
Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18.11.2014 у справі №21-438а14.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із поставленням нового, про задоволення позову.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області задовольнити.
Постанову Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Великоолександрівської селищної ради від 28.12.2011 № 326 «Про внесення змін до рішення Великоолександрівської селищної ради від 24.06.2009 № 990».
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: