ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2015 року м. Київ К/800/61179/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Пасічник С.С., Ситникова О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірним та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, в якому просила: визнати протиправним рішення відповідачів щодо відмови в перерахунку та призначенні їй пенсії за віком у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру пенсії за віком померлого чоловіка у сумі 5989 грн. 27 коп., перерахованої у відповідності до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2011 року у справі 2а-1650/2011 із середньої заробітної плати 1650 грн. 43 коп.; зобов'язати відповідачів здійснити ОСОБА_4, починаючи з 01 березня 2013 року перерахунок розміру пенсії за віком у зв'язку з втратою годувальника та призначити по життєву пенсію в сумі 2994 грн. 63 коп., виходячи з розміру пенсії померлого чоловіка за віком у сумі 5989 грн. 27 коп., перерахованого у відповідності до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2011 року у справі №2а-1650/2011 із середньої заробітної плати по Україні 1650 грн. 43 коп.
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_4 у разі втрати годувальника з урахуванням розміру пенсії ОСОБА_5 на час його смерті. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_4 по втраті годувальника у відповідності до статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням розміру пенсії ОСОБА_5 на момент його смерті, яка становила 6107 грн. 19 коп., та здійснити виплату перерахованої пенсії ОСОБА_4 у розмірі 50% пенсії ОСОБА_5 на момент його смерті, а саме у розмірі 3053 грн. 59 коп., починаючи з 01 березня 2013 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що при призначенні пенсії по втраті годувальника позивачу (є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська), з 01.03.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетрвоська обраховано пенсію померлого чоловіка - ОСОБА_5 без урахування перерахунку, здійсненого у відповідності до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетрвоська від 23.02.2011 року у справі №2а-1650/2011, виходячи із середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік - 1650 грн. 43 коп., вказавши, що відповідний показник застосований лише до пенсії покійного чоловіка.
Тому, при обчисленні пенсії позивача по втраті годувальника, відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік - 1197 грн. 91 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанцій виходив з того, з чим частково погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України про протиправність дій Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 пенсії у разі втрати годувальника з 01.03.2013 р., у розмірі 50% від пенсії померлого ОСОБА_5 у відповідності до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд апеляційної інстанції виходячи за межі позовних вимог, здійснив обрахунок пенсії позивача, шляхом визначення останнього розміру пенсії її покійного чоловіка (6107 грн. 19 коп.), поділеного на 50 % (3053 грн. 59 коп.) на поклав обов'язок щодо здійснення нарахування, призначення та виплати пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_4 з 01.03.2013 року у конкретній сумі на територіальне управління Пенсійного фонду України, де перебуває позивач на обліку.
Статтею 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг. Згідно з частиною першою зазначеної статті відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, та зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).
Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 Закону 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, статтею 36 Закону № 1058, до числа осіб яких відноситься позивач, а відтак відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні нарахування їй розміру пенсії, виходячи із розміру пенсії призначеної її померлому чоловіку.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції визначивши розмір пенсії позивача, самостійно обрахованої, вийшов за межі повноважень наданих адміністративному суду Кодексом адміністративного судочинства України, чим перебрав на себе виключні повноваження відповідного пенсійного органу.
Тому, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині конкретно визначеного розміру пенсії позивачу, підлягає зміні, шляхом виключення відповідних сум коштів з резолютивної частини рішення.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Оскільки суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, але помилково перебрав на себе повноваження пенсійного органу, визначивши розмір пенсії позивача, то є підстави для зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року змінити, виклавши абзац 5 резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_4 по втраті годувальника у відповідності до вимог статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснивши її виплату в розмірі 50% пенсії ОСОБА_5, нарахованої на момент його смерті, починаючи з 01 березня 2013 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена їй у цей період».
В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: С.С. Пасічник
О.Ф. Ситников