ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/31203/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року

у справі № 804/1329/15

за позовом приватного підприємства «ФЕНІКС-2010» (далі - позивач, ПП «ФЕНІКС-2010»)

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпропетровська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «ФЕНІКС-2010» звернулось у січні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014 року № 0006631501 та № 0006621502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року, адміністративний позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпропетровською ОДПІ № 0006631501 від 21.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та накладено штрафну санкцію скасовано; податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпропетровською ОДПІ № 0006621502 від 21.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладено штрафну санкцію скасовано. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства щодо повноти та своєчасності сплати податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів по результатам фінансово-господарських операцій з ТОВ «Всесвіт» за жовтень 2013року, за результатами якої складено акт від 31.07.2014 року № 514/22-01/36877842, у якому встановлені наступні порушення позивачем: не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Всесвіт» за жовтень 2013 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реальності здійснення платником податків операцій; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результат чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Всесвіт» на суму 117 761,00 гривня; п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ПП «ФЕНІКС-2010» занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 246 120,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.08.2014 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0006631501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в сумі 117 761,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 58 880,50 гривень; № 0006621502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток за основним платежем в сумі 246 120,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 123 060,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без позивача залишено без задоволення.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Всесвіт» підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, судами встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Також, судами вірно зазначено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому правомірно скасували спірні податкові повідомлення-рішення, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовили.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зауважити, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції допущено технічну помилку, а саме: у другому та третьому абзацах резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року помилково зазначено вид грошового зобов'язання в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, зокрема у податковому повідомленні-рішенні від 21.08.2014 року № 0006631501 зазначено «з податку на прибуток приватних підприємств» замість «з податку на додану вартість», у податковому повідомленні-рішенні від 21.08.2014 року № 0006621502 зазначено «з податку на додану вартість» замість «з податку на прибуток приватних підприємств».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності зміни резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

З урахуванням викладеного, рішення судів попередніх інстанцій слід змінити лише у відповідній помилковій частині. В той же час, в іншій частині оскаржувані рішення є законними та такими, що підлягають залишенню без змін із наведених вище мотивів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі № 804/1329/15 змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини постанови в такій редакції:

«Податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0006631501 від 21 серпня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладено штрафну санкцію, скасувати.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0006621502 від 21 серпня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та накладено штрафну санкцію, скасувати.».

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі № 804/1329/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: М.І. Костенко І.В. Приходько