ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/8252/16

К/800/8256/16

К/800/8258/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Зайця В.С.

секретар судового засідання - Ярош Д.В.

за участю представника

відповідача - 1- Борисової Т.М.,

прокурора - Гудименко Ю.В.,

інші учасники процесу не з»явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1) Південної митниці Міністерства доходів і зборів України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

3) Прокуратури Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року

у справі №1570/5998/12

за позовом Приватного підприємства "Вестра"

до 1) Південної митниці Міністерства доходів і зборів України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській

області,

за участю Прокуратури Одеської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Приватне підприємство «Вестра» звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» 9881495,74 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету коштів у загальній сумі 9881495,74 грн., які були зараховані до бюджету.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Приватним підприємством «Вестра» мита у загальній сумі 9881495,74 грн., які були зараховані до бюджету. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» у загальній сумі 9881495,74 грн. (мито - 2875332,21 грн. та податок на додану вартість - 7006163,53 грн.), які були зараховані до бюджету.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Південна митниця, ГУ ДКСУ в Одеській області та заступник прокурора Одеської області оскаржили їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 02 лютого 2016 року вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд України у своєму рішенні зазначив, що відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Приватне підприємство "Вестра" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу та просило залишити касаційні скарги без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представника відповідача - 1 та прокурора, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2012 року ПП «Вестра» (Покупець) укладено Контракт №ВЕАА/12 з компанією «RANDLUX SALES INC» (Продавець), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів.

Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000).

Відповідно до контракту Компанією «RANDLUX SALES INC» позивачу були поставлені товари загальною фактурною вартістю 49015828,44 гривень згідно інвойсів. Вказані інвойси скріплені печаткою продавця.

Позивачем до Південної регіональної митниці були підготовлені та подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ПП «Вестра» згідно вищезазначених інвойсів. Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях, загальна фактурна вартість товарів в зазначених деклараціях склала 49015828,44 грн..

Митна вартість товарів визначена в цих декларації згідно шостого методу визначення митної вартості та складає 81171313,68 гривень. Вказані обставини щодо фактурної та митної вартості товару сторони не оспорюють.

Відповідно до рядку 47 митних декларацій нараховані та сплачені платежі у загальній сумі 25044417,68 грн., які в свою чергу зараховані митним органом до доходів Державного бюджету України.

ПП «Вестра» звернулося до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, зазначивши, що в результаті збільшення вартості товару збільшено суму мита та ПДВ сплаченого ПП «Вестра», внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та ГУДКСУ в Одеській області надмірно сплачено грошові кошти (мито та податок на додану вартість) у розмірі 9881495,74 грн. (мито - 2875332,21 грн. та податок на додану вартість - 7006163,53 грн.). Надмірно сплачені грошові кошти (мито та ПДВ) за заявою ПП «Вестра» повернуто не було.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що митний орган не приймав рішень про визначення митної вартості товару за резервним методом по вказаних ВМД та карток відмови у митному оформленні.

Встановивши, що митна вартість товару у деклараціях визначена неправильно та перевищує ціну, зазначену у зовнішньоторговельному контракті та фактично сплаченої ПП „Вестра" своєму контрагенту, позивач звернувся до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ.

Південна митниця, розглянувши заяву позивача, відмовилася її задовольняти, посилаючись на те, що декларантом була самостійно визначено митну вартість товару.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митна вартість товару зазначена позивачем в ВМД за шостим (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно обставин справи предметом спору між сторонами являється встановлення позивачем митної вартості товарів на підставі усної відмови митниці у митному оформленні товару, яку позивач вважає протиправною, методу її визначення, а також право позивача на отримання надмірно сплачених мита та ПДВ при імпорті товарів, внаслідок протиправних, на його думку, дій митниці при оформленні товарів у митному відношенні та відмовою відповідача у поверненні зазначених платежів.

Згідно статті 81 Митного кодексу України (чинного на час спірних правовідносин), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно статті 88 цього Кодексу, на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'являти товари і транспорті засоби для митною контролю і митного оформлення: надати митому органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 86 Митного кодексу України визначений порядок прийняття митної декларації, а саме; митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконані всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України, відомості, зазначені у вантажній митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені декларантом лише з дозволу посадової особи митного органу до моменту прийняття цієї ВМД до оформлення.

Механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначений Порядком оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 12 грудня 2005 №1227, діючого на час спірних правовідносин, пунктом 2 якого встановлено, що у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України (чинного на час спірних правовідносин), митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно з частиною 8 статті 264 зазначеного Кодексу, декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Аналізуючи зазначені норми права декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам митного законодавства, а отже і відсутні підстави визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими.

Виходячи з наведеного, позивач несе відповідальність за подання ВМД та зазначені у ній відомості, в тому числі і визначення митної вартості товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митне оформлення товару здійснювалося безпосередньо ПП „Вестра", позивач самостійно визначив митну вартість товару за 6 - резервним методом. При митному оформленні позивачем товарів за вказаними ВМД митниця не приймала рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні товару, що позивачем не заперечується.

При розмитненні спірного товару між сторонами не існувало спору щодо правильності митної вартості товару, зазначеної позивачем у ВМД, тому суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про наявність протиправної бездіяльності митниці при митному оформленні спірного товару. Судами не встановлено, в чому полягає зобов'язання позивача у визначенні митної вартості за відсутності відповідного рішення митниці про визначення митної вартості.

Таким чином, доводи касаційних скарг Південної митниці, ГУ ДКСУ в Одеській області та заступника прокурора Одеської області підтверджуються встановленими обставинами справи, викладеними нормами права, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтею 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №1570/5998/12 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Приватного підприємства "Вестра" - відмовити повністю.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді