ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2017 р. м. Київ К/800/20088/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016

у справі № 804/4931/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» (далі - позивач, ТОВ з ІІ «Орфей»)

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська)

та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Дніпропетровській області)

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ з ІІ «Орфей» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ГУ ДКС України у Дніпропетровській області, зобов'язання ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подати до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46 350 грн., стягнення на користь позивача з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 46 350 грн., зобов'язання ГУ ДКС у Дніпропетровській області надати позивачу суму бюджетного відшкодування у розмірі 46 350 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ з ІІ «Орфей» бюджетне відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 46 350 грн., в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції неодноразово.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача-1 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ з ІІ «Орфей» зареєстровано виконавчим комітетом як юридична особа 05.02.2003 за № 12241200000012862 за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Миронова, буд. 15, офіс 414 та перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з 25.02.2002, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 693311 від 26.12.2012, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 15.01.2013 № 826065.

В податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року ТОВ з ІІ «Орфей» заявлено до бюджетного відшкодування 46 350 грн.

27.06.2007 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272305/0 про відмову позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року на суму 46 350 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку (справа № 2а-13253/08/0470).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013, податкове повідомлення-рішення № 0000272305/0 від 27.06.2007 визнано протиправним та скасовано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено отримання відповідачем-1 судового рішення, тому у відповідача був відсутній обов'язок подання відповідного висновку до казначейської служби у порядку визначеному абз.2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що з часу набрання законної сили рішенням суду про скасування податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні минуло 2 роки та 9 місяців, проте відповідачем не прийнято жодних заходів щодо відшкодування спірної суми грошових коштів, що свідчить лише про небажання державних органів здійснювати свої обов'язки в цій частині, що вимагає від суду обрання дійсно ефективного способу захисту порушених прав позивача, які унеможливлять подальше затягування відшкодування останньому бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок).

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. б) п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно з п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами п. 200.13 ст. 200 ПК України та п. 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

На підставі наведених норм матеріального права можна дійти висновку про те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання чи неналежного виконання не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання.

Тобто, суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ, неправильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин, оскільки така вимога не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

З урахуванням викладеного, встановлення в судовому порядку факту порушення права позивача на одержання належних йому сум бюджетного відшкодування з ПДВ, з огляду на законодавчо установлену процедуру повернення платникові надміру сплаченого податку з бюджету та на подання позивачем заяви з проханням відновити його порушене право у належний спосіб, необхідно відновити порушене право позивача, зобов'язавши податкову інспекцію до виконання покладеного на неї обов'язку щодо надання органу казначейства висновку про суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, суд апеляційної інстанції повно і правильно встановив обставини справи, але невірно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання відповідача-1 подати до відповідача-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46 350 грн. та стягнення на користь позивача з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 46 350 грн., з постановленням нового судового рішення в цій частині про зобов'язання відповідача-1 подати до відповідача-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46 350 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити, а в решті - залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 скасувати в частині позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46 350 грн. та стягнення на користь позивача з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 46 350 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» у розмірі 46 350 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 46 350 грн.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько