ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ П/800/7/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Зайця В.С., Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,Чалого С.Я.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю: ОСОБА_1, представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Білопольської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 6 січня 2016 року звернувся в суд з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року №274/ПП-15 про відмову йому у рекомендації для призначення на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та виключення з резерву на заміщення вакантних посад суддів з 10 листопада 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням встановлена невідповідність позивача вимогам ч.3 ст.127 Конституції України та ч.1 ст.65 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", що ставляться до кандидатів на посаду судді, в частині проживання в Україні не менше як десять років підряд перед зверненням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою, що перешкоджає йому зайняти посаду судді.

Позивач зазначає, що у квітні 2012 р. звернувся до ВККСУ з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, подав відповідні документи, зауваження до яких були відсутні, пройшов анонімне тестування, склав іспит та був зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів. За результатами участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 червня 2015 був визначений попереднім переможцем у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Однак, відповідач в порушення законодавства оскаржуваним рішенням від 10 листопада 2015 року відмовив йому у рекомендації для призначення на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та виключив з резерву на заміщення вакантних посад суддів з 10 листопада 2015 року. Підставою прийняття вказаного рішення була відсутність реєстрації на території України за місцем проживання в період з 7 грудня 2002 року по 18 травня 2005 року, хоча надані відповідачу документи підтверджували проживання його у вказаний період в Україні.

Вважає, що ВККСУ при прийнятті оскаржуваного рішення перевищила надані її повноваження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав та пояснив, що у квітні 2012 р. за його заявою при поданні передбачених законодавством документів пройшов спеціальну перевірку, анонімне тестування, склав іспит та був зарахований в резерв на заміщення вакантних посад суддів. Протягом усього цього тривалого часу перебування в резерві, його неодноразової участі у конкурсах на заміщення вакантних посад суддів, жодних зауважень щодо поданих документів, обставин чи фактів відносно невідповідності вимогам ч.3 ст.127 Конституції України та ч.1 ст.65 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", в частині проживання в Україні, не виникало. Під час участі у конкурсі на заміщення вакантної посади судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивач був визнаний попереднім переможцем відповідно рішення ВККСУ від 16.06.2015 р.. Однак, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року йому відмовлено у рекомендації для призначення на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та виключено з резерву на заміщення вакантних посад суддів з 10 листопада 2015 року з підстав невідповідності вимогам ч.3 ст.127 Конституції України та ч.1 ст.65 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", що ставляться до кандидатів на посаду судді, в частині проживання в Україні не менше як десять років підряд перед зверненням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою, що виключає можливість рекомендування його для призначення на посаду судді вперше. ОСОБА_1 не згідний з вказаним рішенням ВККСУ. Підставою для прийняття спірного рішення стала відсутність його реєстрації за місцем проживання в період з 7 грудня 2002 року 18 травня 2005 року, хоча відповідачу він надавав відповідні документи щодо його постійного проживання в цей період в Україні та найму кватири в АДРЕСА_1, де він з 2005 р. зареєстрований та проживає по даний час, у вказаний період він працював на території України, що підтверджується наданою копією трудової книжки та сплачувалися пенсійні внески його роботодавцем, що підтверджується даними індивідуальних відомостей щодо нього як застрахованої особи. Позивач вважає, що він, як громадянин України з народження, постійно проживає на Україні повністю відповідає вимогам ч.3 ст.127 Конституції України та ч.1 ст.65 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", а відсутність реєстрації не може бути підставою відмови у рекомендації на заміщення вакантної посади судді місцевого суду за умов його постійного проживання в Україні. Просить задовольнити заявлений позов та скасувати рішення ВККСУ від 10 листопада 2015 року про відмову йому у рекомендації для призначення на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та виключення з резерву.

В судовому засіданні представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Білопольська Н.А. заявлений позов не визнала та пояснила, що оскаржуване рішення ВККСУ прийняте в межах наданих повноважень та відповідно діючого законодавства. З урахуванням того, що позивач не мав реєстрації за місцем проживання в період з 7 грудня 2002 року 18 травня 2005 року, що не підтверджує його проживання в Україні, отже, на час подачі документів до ВКССУ у 2012 р. він не мав проживання в Україні підряд 10 років, тому комісія прийняла правильне рішення про відмову в рекомендації ОСОБА_1 на посаду судді з підстав невідповідності його вимогам ч.3 ст.127 Конституції України та ч.1 ст.65 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", просить в заявленому позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у квітні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до ВККСУ з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, подав відповідні документи, до яких зауважень у відповідача не було, як і не було зауважень щодо періоду проживання на території України, в тому числі і при наявності документів щодо відсутності реєстрації за місцем проживання за період з 7 грудня 2002 року 18 травня 2005 року. Позивач пройшов анонімне тестування, склав іспит та був зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів. За заявою ОСОБА_1 останній був допущений до участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції відповідно рішення ВККСУ від 14 травня 2015 р.. За результатами участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 червня 2015 ОСОБА_1 визначений попереднім переможцем у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Разом з тим, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року №274/ПП-15 позивачеві відмовлено у рекомендації для призначення на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з виключенням з резерву на заміщення вакантних посад суддів з 10 листопада 2015 року. Підставою для прийняття спірного рішення стало встановлення невідповідності ОСОБА_1 вимогам ч.3 ст.127 Конституції України та ч.1 ст.65 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", що ставляться до кандидатів на посаду судді, в частині проживання в Україні не менше як десять років підряд перед зверненням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою, що перешкоджає йому зайняти посаду судді, а саме: відсутність реєстрації на території України за період з 7 грудня 2002 по 18 травня 2005 роки.

З наведеними висновками відповідача суд не погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився в Україні ІНФОРМАЦІЯ_1 року, являється громадянином України, з дня народження проживає на територій України. Позивач як суду так і ВККСУ надав докази проживання на території України, в тому числі, за період з 7 грудня 2002 по 18 травня 2005 роки.

Так, з наданої позивачем копії трудової книжки (а.с.44-56) встановлено, що ОСОБА_1 в період з 7 грудня 2002 по 18 травня 2005 роки працював на території України, проживання за вказаний період в Україні підтверджується договором безоплатного користування квартирою від 01.12.2002 р. в АДРЕСА_1, яка йому була передана згідно акту передачі від 07.12.2002 р. (а.с.56,57), у вказаній квартирі позивач зареєстрований з 19.05.2005 р. (а.с.39). Згідно індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 роботодавцем щомісячно з 2000 р. по 2015 р. включно перераховувалися страхові внески, в тому числі і за 2002-2005 роки. Відповідно ксерокопії диплома бакалавра та вкладки до нього ОСОБА_1 навчався на заочному відділенні в Київському національному Університеті ім.Т.Г.Шевченка з 01.09.2001 р. по 15.04.2006 р.. Крім того, згідно відміток в національному паспорті та ксерокопії закордонного паспорту позивач отримав закордонний паспорт лише 11.08.2005 р. (а.с.39,41). Наведені обставини не заперечуються відповідачем.

Виходячи з наведеного судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в Україні з часу народження, в тому числі, без реєстрації з 7 грудня 2002 по 18 травня 2005 роки та мав постійне місце проживання у м.Києві.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки ВККСУ, що підтвердженням проживання в Україні є наявність реєстрації в паспорті за місцем проживання.

Закон України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-ІУ регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.

Згідно ст.3 наведеного Закону місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово, а реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документу про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Відповідно ст.5 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" законними підставами перебування на території України є для громадян України - належність до громадянства України.

За положеннями ст.6,ст.7 наведеного Закону реєстрація місця проживання підтверджує право на проживання у житлі, а зняття з реєстрації є однією з підстав припинення права користування житловим приміщенням.

Водночас ст.26 Цивільного кодексу України встановлює, що місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія суддів приходить до висновків, що реєстрація за місцем проживання регламентує відносини, пов'язані із свободою пересування та зміною місця проживання, однак, відсутність реєстрації не є підставою для визнання особи такою, що не проживала в Україні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку що оскаржуване рішення відповідача не відповідає діючому законодавству, тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а заявлений позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 160-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року №274/ПП-15 про відмову ОСОБА_1 у рекомендації для призначення на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та виключення з резерву на заміщення вакантних посад суддів з 10 листопада 2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.171-1 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: