ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р. м. Київ К/800/8307/16

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Недашківської Н.С.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015

у справі № 826/14217/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРОС» (далі - позивач, ТОВ «ХОРОС»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ХОРОС» звернулось у липні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому просило: визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 27.01.2015 № 132 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 03.06.2015 № 710 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»; визнати протиправними дії із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення їх результатів актами від 19.05.2015 № 2566/26-58-22-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ХОРОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010 по 31.12.2014» та від 17.06.2015 № 3120/26-58-22-02-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ХОРОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015 по 30.04.2015»; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0003482208, № 0003492208, від 07.07.2015 № 0003762208, №0003772208.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ч. 4, ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ст. 70, ч. 1 ст. 86, ст. 159, ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 17.09.2014 № 18703/10/26-58-22-02-11 про надання пояснення та їх документального підтвердження за фінансово-господарськими взаємовідносинами за низкою контрагентів.

На виконання запиту ТОВ «ХОРОС» листом від 17.10.2014 № 396-10/3 було надано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві необхідну інформацію та належним чином завірені документи за запитуваними фінансово-господарськими взаємовідносинами.

При цьому, на підставі наказу від 27.01.2015 № 132 та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідачем розпочато документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХОРОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт від 19.05.2015 № 2566/26-58-22-18/31517914.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 50 878 620,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 968 036,00 грн.

Також, на адресу ТОВ «ХОРОС» надійшов запит ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 № 13554/10/26-58-15-01-07 про надання пояснень та їх документального підтвердження за фінансово-господарськими взаємовідносинами з низкою інших контрагентів за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

На виконання запиту позивач листом від 26.06.2015 № 396-10/3 надав відповідні пояснення та письмові докази на їх підтвердження.

Проте на підставі наказу від 03.06.2015 № 710 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. п. 82.1, 82.2 ст. 82 ПК України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХОРОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, за результатами якої складено акт від 17.06.2015 № 3120/26-58-22-02-18/31517914.

В ході проведення вищезазначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 20 198 415,00 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 929 689,00 грн.

В подальшому, на підставі вищезазначених актів перевірок податковим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення:

від 01.07.2015 № 0003482208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 052 304,00 грн.;

від 01.07.2015 № 0003492208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 818 243,00 грн.;

від 07.07.2015 № 0003762208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 297 620,00 грн.;

від 07.07.2015 № 0003772208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 929 686,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій під час призначення та проведення оскаржуваних перевірок ТОВ «ХОРОС», так само як і не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту та валових витрат, з огляду на що дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, беручи до уваги наступне.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено договори з TOB «ЕКОДИТ», TOB «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», TOB «ДІСЛАВ», TOB «ЕНЕРДЖИ СІСТЕМ НЬЮ», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», TOB «ЗКХР», TOB «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС», TOB «ГОЛДЕН-ТОРГ», TOB «КВІРУН», TOB «ЕП «ПРОМПРОЕКТ», TOB «БК «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», TOB «МАЕСТРО ТОРГ», TOB «АМОБУД», TOB «КАРТАЛ ГОЛД», TOB «КАПРОМБУД», TOB «АГАТ ПРОМ», ПП «НП «XIMІЧ», ПП «ЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ», TOB «КВАН ГРУП СЕРВІС», TOB «РАДІАН ЛАЙН», ПП «ХІМІНВЕСТ», TOB «ІРЕНА ГРУП», TOB «АГРО СПЕКТР», TOB «АЛІТ» та TOB «ВІС ГРАНДІС».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

На момент укладення договорів всі контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Податкові накладні, виписані за операціями по спірним договорам, відповідають вимогам чинному на момент їх виписки законодавству.

Посилання відповідача на обставини, встановлені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки та в актах про проведення документальної позапланової перевірки контрагентів позивача, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи відповідача щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача обґрунтовано відхилено судами з посиланням на ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій зі спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 27.01.2015 № 132 та від 03.06.2015 № 710 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та визнання протиправними дій із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення їх результатів актами від 19.05.2015 № 2566/26-58-22-18/31517914 та від 17.06.2015 № 3120/26-58-22-02-18/31517914, виходячи з такого.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому слід враховувати, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

В розглядуваній ситуації спірні перевірки проведено відповідно до наказів від 27.01.2015 № 132 та від 03.06.2015 № 710 та направлень на перевірку, які були вручені керівниками підприємства, а саме генеральним директорам Кузнік Д.Ю. та Соцькому Р.П., відповідно, до початку перевірки. Тобто, позивачем було допущено посадових осіб відповідача до перевірки, що підтверджується актами перевірки від 19.05.2015 № 2566/26-58-22-18/31517914 та від 17.06.2015 № 3120/26-58-22-02-18/31517914.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії (рішення) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, передбачене пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 ПК України право контролюючого органу на проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача на підставі оспорюваних наказів є реалізованим, та дані накази після проведення перевірок вичерпали свою правову дію, оскільки є виконаними, а тому не є юридично значимими для позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю. Водночас, допуск до виїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на те, що відповідач фактично реалізував надані йому оспорюваними наказами компетенцію на проведення перевірок, за результатами яких складено акти, то правові наслідки оспорюваних наказів є вичерпаними, а тому їх скасування не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача, про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду, що виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Щодо доводів позивача про протиправність дій відповідача із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення їх результатів актами, то суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника. Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника.

З огляду на викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 27.01.2015 № 132 та від 03.06.2015 № 710 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та визнання протиправними дій із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення їх результатів актами від 19.05.2015 № 2566/26-58-22-18/31517914 та від 17.06.2015 № 3120/26-58-22-02-18/31517914.

Враховуючи вищевикладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати - частково, а саме в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів про проведення документальних позапланових виїзних перевірок та визнання протиправними дій із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення їх результатів актами та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки, судами повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 у справі № 826/14217/15 в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування наказів Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.01.2015 №132 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 03.06.2015 № 710 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення їх результатів актами від 19.05.2015 року № 2566/26-58-22-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ХОРОС» (код ЄДРПОУ 31517914) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010 по 31.12.2014» та від 17.06.2015 № 3120/26-58-22-02-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ХОРОС» (код ЄДРПОУ 31517914) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015 по 30.04.2015» - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 у справі № 826/14217/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.А. Веденяпін

І.В. Приходько