ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р. м. Київ К/800/16116/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Мороз Л.Л.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року

у справі №818/6135/13-а

за позовом Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Косівщинська сільська рада звернулася до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування рішення.

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив суд скасувати пункти 3, 7, 8, 13, 14, 15 листа-вимоги №05-14/815 від 01 липня 2013 року Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції, за виключенням підпункту 1 пункту 13 зазначеної листа - вимоги щодо вжиття заходів щодо припинення використання ТОВ АФ «Косівщинська» земельних ділянок без договорів, та підпункту 1 пункту 14, щодо внесенні змін в договори оренди.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано пункт 7 листа вимоги №05-14/815 від 01 липня 2013 року Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції; скасовано пункт 13 листа вимоги №05-14/815 від 01 липня 2013 року Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції в частині зобов'язання: стягнути з ТОВ АФ "Косівщинська" до Косівщинського сільського бюджету кошти в сумі 138825,72 грн.; стягнути з громадянина ОСОБА_4 до Косівщинського сільського бюджету кошти в сумі 8724,88 грн.; - в іншому випадку - шкоду в сумі 147550,60 грн. покрити за рахунок осіб, які допустили використання земель в межах населених пунктів Косівщинської сільської ради без укладення договорів оренди та сплати плати за землю, в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу Законів про працю України.

Скасовано пункт 14 листа вимоги №05-14/815 від 01 липня 2013 року Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції в частині зобов'язання: стягнути з громадянина ОСОБА_5 до Косівщинського сільського бюджету кошти в сумі 3674,94 грн..

Стягнуто з громадянина ОСОБА_6 до Косівщинського сільського бюджету кошти в сумі 176,98 грн.; в іншому випадку - шкоду в сумі 3851,92 грн. покрити за рахунок осіб, які допустили використання земель в межах населених пунктів Косівщинської сільської ради з заниженними розмірами орендної плати по укладеним з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договорам оренди, в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу Законів про працію України.

Скасувано пункт 15 листа вимоги №05-14/815 від 01 липня 2013 року Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції в частині зобов'язання вжити заходи щодо стягнення з ТОВ АФ "Косівщинська" до Косівщинського сільського бюджету коштів в сумі 25023,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, здійснюючи розрахунок сум недоотриманої сільським бюджетом орендної плати (плати за землю) за користування земельними ділянками, вийшов за межі повноважень визначених законодавством України та вимоги відвідача, викладені в п. п. 13, 14, 15 оскаржуваного листа - вимоги щодо зобов'язання Косіщинську сільську раду стягнути недоотримані сільськім бюджетом суми плати за землю не ґрунтуються на законодавстві та суперечать нормам Податкового кодексу України.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Сумській області до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 3 листа-вимоги від 01 липня 2013 № 05-14/815, зазначено, що в порушення вимог частини 1 статті 11, частини 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, в Косівщинській сільській раді протягом періоду з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2013 року проводилося нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на виплати, що здійснювались 15-ти особам, які на момент нарахування цих виплат не перебували у трудових відносинах з установою, що призвело до зайвого нарахування та сплати за рахунок загального фонду сільського бюджету єдиного соціального внеску на загальну суму 9256, 71 грн.

Встановлено, що п'ятнадцяти працівникам в день їх звільнення не було проведено повний розрахунок, вже після їх звільнення виплачувались заробітна плата, компенсації за невикористані частини відпусток, та одній особі було виплачено десять місячних посадових окладів, які надаються державному службовцю при виході на пенсію (а.с. 104-105).

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно пп.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.6 Порядку Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп.4 п.4 Положення Держфінінспекція, зокрема, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-40а14 та 13 травня 2014 року №89а14.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але при прийнятті рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №818/6135/13-а -скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

В задоволені позову Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді