ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/15340/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Назаренко С.В.

відповідача Абламський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 рокуу справі№826/20275/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юджин» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юджин» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Юджин») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУДКСУ у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000491502 від 10 грудня 2014 року, зобов'язання відповідача 1 надати висновок про надання позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20851274 грн. та зобов'язання відповідача 1 подати зазначений висновок для виконання відповідачу 2; стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20851274грн. на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, позов задоволено повністю.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить у її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку ТОВ «Юджин» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складений акт за №551/15-01-49/31303824 від 27 листопада 2014 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство не має права на відшкодування ПДВ у розмірі 20851274грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року - 915677грн., вересень 2012 року - 649956грн., грудень 2012 року - 1011707грн., січень 2013 року - 1044012грн., лютий 2013 року - 152799грн., березень 2013 року - 826061грн., квітень 2013 року - 1331977грн., червень 2013 року - 1136248грн., липень 2013 року - 2700545грн., серпень 2013 року - 2505962грн., вересень 2013 року - 1124981грн., жовтень 2013 року - 901985грн., листопад 2013 року - 1600040грн., грудень 2013 року - 517009грн., січень 2014 року - 2040506грн., лютий 2014 року - 735649грн., березень 2014 року - 1240533грн., квітень 2014 року - 300007грн., травень 2014 року - 115620грн.

У зв'язку з виявленням зазначеного порушення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 10 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000491502, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20851274.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з тим, що за останні 12 календарних місяців мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Крім того, з урахуванням норм податкового законодавства та з огляду на те, що позивач відповідає всім критеріям щодо отримання бюджетного відшкодування та має всі підстави отримання суми бюджетного відшкодування, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача 1 надати висновок відповідачу 2 із зазначенням суми у розмірі 20851274 грн., яка підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на поточний рахунок позивача.

З такими висновками суду погодився і Київський апеляційний адміністративний суд.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, позивач набув права власності на Готель «Спорт» в процесі приватизації, шляхом укладення з Фондом Державного майна договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Готель «Спорт» від 23 квітня 2012 року № 160, з урахуванням Договору № 65 від 08 лютого 2013 року про внесення змін до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Готель «Спорт» від 23 квітня 2012 року № 160; Договору №419 від 11 грудня 2013 року про внесення змін до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Готель «Спорт» від 23 квітня 2012 року № 160; Договору № 224 від 22 липня 2014 року про внесення змін до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Готель «Спорт» від 23 квітня 2012 року № 160 (далі по тексту - Договір). Право власності зареєстроване Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 08 серпня 2012 року.

Основною умовою приватизації, закріпленою у підпункті 5.5.3. Договору, є проведення заходів по реконструкції будівлі Готелю «Спорт» (далі по тексту - Об'єкт), з метою отримання рівня «три зірки» на загальну суму інвестицій 204300000 гривень, кінцевий термін реконструкції 01 червня 2016 року.

Позивач, в ході проведення діяльності з реконструкції Готелю «Спорт», веде бухгалтерський облік, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованого в Мін'юсті України 21 грудня 1999 року за №892/4185 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» та відображає спорудження (будівництво) основних засобів на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (надалі за текстом - Інструкція № 291).

Причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у податкових деклараціях з липня 2012 року по червень 2014 року є придбання матеріалів для проведення будівельних робіт на об'єкті «Благоустрій, реконструкція Троїцької площі перед НСК «Олімпійський» та будівництво офісного-ділового центру «Троїцький» з підземним паркінгом та ресторанно-розважальними зонами на вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська), 53-55 у Печерському районі м. Києва» відповідно дозволу від 24 червня 2011 року №КВ 11411008970, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ТОВ «Юджин» як замовнику.

Посилаючись на порушення позивачем пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України), податковий орган зазначає, що до введення в експлуатацію реконструйованих та новозбудованих споруд, підстави для відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з такою реконструкцією і будівництвом, відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає таку позицію податкового органу помилковою, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК України встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі по тексту - Положення «Основні засоби»). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції №291 збільшення зазначених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач сформував податковий кредит у зв'язку зі здійсненням будівництва та проведенням реконструкції споруд, які в експлуатацію ще не введені і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що ТОВ «Юджин» мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців є меншими, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тим часом колегія суддів не може погодитися з правомірністю рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Юджин» про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надати висновок про надання ТОВ «Юджин» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20851274грн. та зобов'язання подати його для виконання ГУДКСУ у м. Києві стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20851274грн. на користь ТОВ «Юджин».

Так відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 статті 20 ПК України також передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що до моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, складеного за результатами проведення перевірки щодо визначення правомірності нарахування бюджетного відшкодування, у платника податків не виникає права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування.

Отже відповідні вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягає.

Такі висновки суду узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-514а14.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі №826/15340/15 скасувати в частині задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надати висновок про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Юджин» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20851274грн. та зобов'язання подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20851274грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин».

3. У відповідній частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надати висновок про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Юджин» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20851274грн. та зобов'язання подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20851274грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин» відмовити.

4. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі №826/15340/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна