ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/13837/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 826/18469/13-а

за позовом Товариства

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - Центральний офіс)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0000754310, згідно з яким позивачеві визначено штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 68 339,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, у позові відмовлено.

Судові акти мотивовані наявністю у платника обов'язку сплатити штраф у розмірі 5% від суми задекларованого податкового зобов'язання у випадку самостійного внесення змін до податкової звітності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що помилка у податковій звітності, яка не призвела до викривлення стану розрахунків з бюджетом, не тягне нарахування штрафу у випадку її виправлення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Центральним офісом було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та своєчасної сплати ПДВ за березень 2013 року, оформлену актом від 12.11.2013 № 1352/43-10/00039019.

Перевіркою виявлено подання платником уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року, яким було заповнено рядок 25.1 цієї декларації шляхом зазначення суми ПДВ у розмірі 1 366 785 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету. При цьому платником не було нараховано 5% штрафу на вказану суму в порядку пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК). Наведене стало підставою для прийняття Центральним офісом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 68 339,25 грн.

В основу рішення про відмову в задоволенні даного позову попередніми судовими інстанціями покладено висновок про імперативність нарахування платником розглядуваного штрафу у випадку внесення змін до податкової звітності відповідно до статті 50 ПК. Втім здійснене судами тлумачення цієї законодавчої норми не ґрунтується на її змісті.

Так, частиною першою пункту 50.1 статті 50 ПК передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

В силу частини третьої пункту 50.1 цієї ж статті ПК платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, умовою нарахування штрафу в порядку розглядуваного законодавчого припису є самостійне виправлення платником такої помилки у податковій звітності, яка призвела до заниження податкового зобов'язання у минулому звітному періоді.

У справі, що переглядається, при поданні загальної податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року у рядку 25 позивачем було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками почтового звітного (податкового) періоду, в розмірі 1 366 785 грн. Фактично допущена платником помилка при заповненні цієї декларації полягає у незазначенні напряму сплати цієї суми ПДВ, а саме - до загального/спеціального фонду державного бюджету. Втім така помилка не мала наслідком заниження суми податкового зобов'язання за розглядуваний звітний період, а тому не утворює складу податкового правопорушення, яке породжує обов'язок платника сплатити штраф в порядку пункту «б» частини третьої пункту 50.1 статті 50 ПК. Адже за наслідками внесення виправлень до податкової звітності обсяг податкового обов'язку Товариства за березень 2013 року не змінився.

Наведене виключає законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

Керуючись статтями 94, 220, 222, 223, 229, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 826/18469/13-а скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0000754310.

4. Присудити публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1720,50 грн., сплачений за подання адміністративного позову, у сумі 860,25 грн. - за подання апеляційної скарги та у розмірі 1278,90 грн. - за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко