ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/4041/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015

у справі № 816/3838/14

за позовом приватного підприємства "Біамід" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) подано про визнання протиправними дії Інспекції з неприйняття та невнесення до бази даних органів державної податкової служби податкової звітності Підприємства за серпень 2014 року та податкових декларацій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 в електронному вигляді та про зобов'язання відповідача прийняти зазначені документи.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 у позові відмовлено з посиланням на розірвання Інспекцією в односторонньому порядку укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів з причин відсутності Підприємства за місцезнаходженням, що зумовлює правомірність відмови відповідача приймати податкову звітність платника в електронному вигляді.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним рішення Інспекції про розірвання в односторонньому порядку договору від 21.08.2014 № 210820141 про прийняття електронних документів Підприємства; визнано протиправною відмову Інспекції прийняти подані позивачем документи податкової звітності в електронному вигляді; зазначені документи визнані поданими до Інспекції 15.09.2014; в решті позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що з огляду на підтверджений статус відомостей щодо місцезнаходження позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Інспекцією не доведено наявності підстав для розірвання названого договору в односторонньому порядку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 21.08.2014 Інспекцією та Підприємством було укладено договір № 210820141 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання відповідачем податкових документів (податкової звітності, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису.

У рамках цього договору 15.09.2014 Підприємство направило в електронному вигляді відповідачеві податкову декларацію з ПДВ з додатком № 5, реєстр виданих та податкових накладних, втім Інспекція відмовила у прийнятті цих документів, надіславши платникові повідомлення щодо заборони прийому звітності Підприємства по електронній пошті.

З 16.09.2014 по 23.09.2014 позивач надіслав Інспекції електронною поштою податкові накладні з ПДВ у кількості 9 штук, які також не були прийняті відповідачем.

Під час розгляду цієї справи відповідач пояснив, що в ході проведення контрольно-перевірочних заходів було встановлено відсутність Підприємства за податковою адресою (якою є м. Кременчук, вул. Жовтнева, 57/3), про що складено акт від 01.09.2014 № 1703/16-03-15-01, в зв'язку з чим Інспекцією було в односторонньому порядку розірвано договір від 21.08.2014 № 210820141.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт «в»).

Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті ПК обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233.У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 4 розділу 6 цього примірного договору орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Втім установлені судами попередніх інстанцій фактичні дані зі спору не підтверджують існування обставин, за яких Інспекція вправі розірвати договір про визнання електронної звітності Підприємства в односторонньому порядку. Адже, як встановили суди на підставі наявних у справі доказів, місцем реєстрації Підприємства є: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 57/3.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначені відомості мають підтверджений статус.

В силу частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

А відтак поданий Інспекцію акт від 01.09.2014 № 1703/16-03-15-01, яким засвідчено невстановлення факту провадження Підприємством господарської діяльності за вказаною адресою, не може слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження платника за даними Єдиного державного реєстру та зумовлювати законність розірвання Інспекцією договору про визнання електронної звітності в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 ПК у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Оскільки податкові накладні № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 були подані Підприємством у період з 16.09.2014 по 23.09.2014 (що вбачається з пояснень позивача та підтверджується залученими до матеріалів справи квитанціями), то апеляційний суд цілком помилково визнав їх поданими 15.09.2014.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом визнання поданих платником документів прийнятими у день їх фактичного отримання Інспекцією.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 у справі № 816/3838/14 змінити шляхом викладення абзацу шостого її резолютивної частини у такій редакції:

«Визнати, що податкова декларація з ПДВ за серпень 2014 року, додаток № 5 до податкової декларації за серпень 2014 року, копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року, податкові накладні № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 подані приватним підприємством «Біамід» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у день їх фактичного отримання контролюючим органом».

3. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 у справі № 816/3838/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко