ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м.Київ К/800/18365/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представників:

позивача - Осіпчук Н.М.,

відповідача - Мельник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Новоград-Волинської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання незаконною вимоги від 29 квітня 2014 року №63-17/752 в частині, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» звернулося з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної фінансової інспекції, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати незаконною та скасувати вимогу від 29 квітня 2014 року № 63-17/752 в частині п.2 в повному обсязі та п.6 в частині вимоги, що зобов'язує підприємство зменшити обсяг заборгованості з різниці в тарифах, який рахується станом на 01 січня 2014 року відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність, необґрунтованість та безпідставність листа-вимоги в оскаржуваних частинах.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено; скасовано вимогу Новоград-Волинської об'єднаної державної фінансової інспекції «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КМ Новоград-Волинської міської ради «ВУВКГ» за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2014 року» від 29 квітня 2014 року № 63-17/752 в частині п.2 в повному обсязі, п.6 в частині вимоги, що зобов'язує позивача зменшити обсяг заборгованості з різниці в тарифах, який рахується станом на 01 січня 2014 року відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах відповідно на суму 59762 грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна фінансова в Житомирській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23 грудня 2013 року по 19 березня 2014 року Новоград-Волинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2014 року. За результатами ревізії 26 березня 2014 року складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності № 63-09/12.

На підставі акту ревізії від 26 березня 2014 року №63-09/12 відповідачем листом від 29 квітня 2014 року за вих.№ 63-17/752 надіслано позивачу вимогу «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП Новоград-Волинської міської ради «ВУВКГ» за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2014 року».

Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» оскаржуються п.п.2, 6 вимоги, відповідно до яких:

- п.2 вимоги - в ході ревізії встановлено, що в порушення п.8 ст.7, ст.26 119 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-УІ, п.1.4. підп.1.4.2 «Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказом ДКУ від 25 листопада 2008 року №495, (в період дії), п.3.1.4. підп.3.1.4.2 «Інстукції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказом МФУ від 12 березня 2012 року №333, за рахунок використання коштів субвенції на соціально-економічний розвиток не на заміну водопровідно-каналізаційних мереж, а на сплату кредиту, на придбання асфальтобетону та на оплату послуг по зберіганню, встановлено нецільове використання коштів субвенції з державного бюджету в загальній сумі 287183,90 грн., у зв'язку з чим зобов'язано повернути використані за нецільовим призначенням кошти до Державного бюджету, код 24060300, на рахунок № 31112115700007 відкритий в Новоград-Волинському управлінні Державної казначейської служби Житомирської області, ЄДРПОУ 37808366, МФО 811039 в сумі 287183,90 грн.;

- п.6 вимоги - в ході ревізії встановлено, що в порушення п.п.9, 10, 11, 15 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 12 липня 2006 року №959, п.22, 23 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ від 01 червня 2011 року №869, та п.18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31 грудня 1999 року №318, зайво включено до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах та отримано субвенції з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на загальну суму 62849 грн., та дотацій з місцевого бюджету на коритця різниці в тарифах на суму 25926 грн., у зв'язку з чим зобов'язано зменшити обсяг заборгованості з різниці в тарифах, який рахується станом на 01 січня 2014 року відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах відповідно на суму 62849 грн. та 25926 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення Держфінінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 6 вимоги ДФІ порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді