ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/2771/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю:

представника позивача - Фрейдун О.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня

2013року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня

2014 року

у справі №804/8494/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні

дороги України"

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про скасування вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимог.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позов задоволено. Скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, які викладені у листі відповідача №04-06-05-15/6866 від 01.06.2013 року в частині недоотримання доходів від операційної оренди активів апаратом управління на суму 264401 грн. 43 коп. та стягнення в повному обсязі недоотриманих доходів із Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області на суму 264401 грн. 43 коп., та в частині п. 5 вимоги.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскаржувана вимога прийнята Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області протиправно.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить вищезазначені рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На адресу Вищого адміністративного суду України, надійшло заперечення від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в яких зазначає, що інспекцією не наведено жодної норми матеріального та процесуального права, що були порушені судами першої та апеляційної інстанції. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками проведеної ревізії складено акт №06-19/63 від 15.05.2013 року.

Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області 01.06.2013 року винесено вимогу №04-06-05-15/6866 про усунення порушень, викладених в акті ревізії, згідно якої, серед іншого, зобов'язано підприємство: стягнути недоотримані доходи з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в сумі 264401 грн. 43 коп. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, у тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи; стягнути з постачальника бітуму ТОВ «Бюро Ейнштейн» завищену вартість придбаного бітуму на суму 269632 грн. 32 коп., шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи.

Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

За приписами частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога прийнята Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області правомірно, так як проведеною ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства встановлено ряд порушень приписів нормативно-правових актів, які спричинили матеріальну шкоду. На адресу підприємства направлена обов'язкова для виконання вимога про усунення порушень, проте, її не виконано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з твердженням скаржника та доходить висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано підприємство вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди попередніх інстанцій дослідили правомірність вимоги від 01.06.2013 року №04-06-05-15/6866 щодо відшкодування збитків Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Не обговорюючи питання наявності факту порушення позивачем фінансової дисципліни та обґрунтованості вимоги Інспекції від 01.06.2013 року №04-06-05-15/6866, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки судів попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог не відповідають фактичним обставинам та положенням закону.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/8494/13-а - скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимог - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: