ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2016 р. м. Київ К/800/38335/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Малиніна В.В., Швеця В.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до військової частини А2622 (далі - в/ч А2622), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК) про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за касаційною скаргою позивача судове рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною бездіяльність:

Чернігівського ОВК, яка виразилася в не зарахуванні його як мобілізовану особу на продовольче забезпечення до в/ч А2622 з 18 березня по 30 листопада 2014 року та несвоєчасному поданні документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування;

в/ч А2622 щодо невиплати нарахованої грошової компенсації замість встановлених норм харчування згідно наказів військового комісара Чернігівського ОВК від 10 грудня 2014 року № 575 за період з 18 березня по 30 листопада 2014 року, від 2 січня 2015 року № 2 за грудень 2014 року, від 4 лютого 2015 року № 90 за січень 2015 року, від 4 березня 2015 року № 169 за лютий 2015 року на загальну суму 6131,76 грн.

стягнуту зазначену суму з в/ч А2622.

Посилався на те, що саме з вини відповідачів його не було забезпечено харчуванням при проходженні служби по мобілізації, тому винні особи мають виплатити грошову компенсацію.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність: Чернігівського ОВК в частині не зарахування ОСОБА_4 на продовольче забезпечення до в/ч А2622 в період 18 березня по 30 липня 2014 року та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування; в/ч А2622 у невиплаті нарахованої згідно наказів Чернігівського ОВК компенсації замість встановлених норм харчування та стягнуто 6131,76 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідачів у невиконання вимог чинного законодавства.

Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2015 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про відмову в позові з тих підстав, що грошова компенсація замість продовольчого забезпечення виплачується лише військовослужбовцям під час проходження служби. Позивач на момент звернення до суду був звільнений з військової служби, тому немає правових підстав до отримання компенсації.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що компенсацію замість встановлених норм харчування винні суб'єкти владних повноважень повинні відшкодувати.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту визначаються Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), іншими нормативним актами, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону Закон № 2011-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту; норми заміни продуктів харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426. Згідно із підпунктом «н» пункту 1 примітки до цього нормативного акту, за загальновійськовою нормою за рахунок держави харчуванням забезпечуються громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Право на харчування за цією нормою мають особи, зазначені в цьому підпункті, за умови розміщення у казармах, наметах, гуртожитках у розташуванні військової частини (установи).

За правилами, викладеними в пункті 1.10., абзаці другому пункту 2.3 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затверджене наказом Міністра оборони України від 9 грудня 2002 року № 402 (далі - Положення), військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування на продовольче забезпечення є атестат на продовольство, а також припис або посвідчення про відрядження, або відпускний квиток військовослужбовця.

Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Згідно пункту 2.10 Положення за час, що минув, продукти згідно з нормами харчування не видаються, грошова компенсація може виплачуватися за термін, що не перевищує загального строку позовної давності відповідно до чинного законодавства - позовна давність.

Як зазначено у розпорядженні начальника тилу Збройних Сил України від 16 жовтня 2014 року № 341/4/10307т, підставою для виплати грошової компенсації за продукти харчування є наказ командира військової частини (установи).

Виходячи з положень проаналізовани нормативних актів, військовослужбовцям, в тому числі мобілізованим, замість установлених норм харчування може виплачуватися грошова компенсація у розмірі вартості цих норм. При цьому така компенсація виплачується за термін, що не перевищує загального строку позовної давності.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, за наказом військового комісара Новгород - Сіверсько - Семенівського об'єднаного районного військового комісаріату від 18 березня 2014 року № 21 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (включно продовольче) у зв'язку з мобілізацією на військову. 10 грудня 2014 року наказом військового комісара Чернігівського ОВК № 575 його зараховано на продовольче забезпечення при в/ч А2622 з 1 грудня 2014 року та наказано виплатити за період з 18 березня по 30 листопада 2014 року грошову компенсацію замість належних норм харчування.

За наказами військового комісара від 2 січня 2015 р. № 2, від 4 лютого 2015 р. № 90, від 4 березня 2015 р. №169 зобов'язано виплатити позивачу грошову компенсацію за грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року. Загальна сума відшкодування становить 6131,76 грн.

Наведені обставини та норми матеріального права дають підстави вважати, що рішення суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, є обґрунтованим і законним, адже позивач в період з 18 березня 2014 року по 6 березня 2015 року проходив військову службу по мобілізації та не був забезпечений продуктами харчування, тому має право на компенсацію.

Посилання апеляційного суду на положення частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, рішення Верховного Суду України, викладені в постановах від 19 березня 2013 року (справа №21-38а13), від 31 березня 2015 року (справа № 21-79а15), в даному випадку є безпідставні, оскільки Верховний Суд України, вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування статті 9-1 вище згаданого Закону, виходив з того, що не мають права на компенсацію звільнені з військової служби за речове майно.

Під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Чернігівський ОВК допустив протиправну бездіяльність, яка виразилася у не своєчасному прийнятті рішення про зарахування ОСОБА_4 на продовольче забезпечення в період з 18 березня по 30 листопада 2014 року.

Виплата компенсації військовослужбовцям Чернігівського ОВК замість належних норм харчування згідно розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України та тилу Збройних Сил України від 7 червня 2012 року № 905 «Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частини (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно не ведуть військове господарство» покладається на в/ч А2622.

З урахуванням зазначених обставин та норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність виплати компенсації саме в/ч А2622.

Проте цим судом невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Відповідно до положень, викладених у пункті 4 частини четвертої статті 105, пункті 4 частини другої статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити вимоги про стягнення коштів із суб'єкта владних повноважень у випадку відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю цього суб'єкта. Встановивши, що відповідачем, в особі в/ч А2622, порушені права ОСОБА_4 на отримання компенсації замість належних норм харчування, адміністративний суд повинен був визнати такі дії (бездіяльність) незаконними і зобов'язати нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2008 року (ЄДРСР № 3399603).

На підставі наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення способу захисту порушеного права.

Щодо строків звернення до суду необхідно зазначити наступне. Строки звернення до адміністративного суду наведені у статті 99 КАС України. Згідно із цією нормою адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, передбаченим частиною другою цієї норми для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сама собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі не вчинення дій, яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Як свідчать фактичні обставини, встановлені судами, накази про виплату компенсації видавалися у січні - березні 2015 року, проте вони не виконувалися, що свідчить про бездіяльність суб'єктів владних повноважень (відповідачів). ОСОБА_4 звернувся до суду у квітні 2015 року, тобто у строки, передбачені Законом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року.

Змінити постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року в частині визначення способу захисту порушеного права ОСОБА_4. Зобов'язати військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію замість встановлених норм харчування згідно наказів військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 10 грудня 2014 року № 575 за період з 18 березня по 30 листопада 2014 року, від 2 січня 2015 року № 2 за грудень 2014 року, від 4 лютого 2015 року № 90 за січень 2015 року, від 4 березня 2015 року № 169 за лютий 2015 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Малинін

В.В. Швець